Чи праведний гнів українців?
Багато проблем виникають через неправильну комунікацію. І оця «мапа Келлога», яка заполонила стрічку та породила праведний гнів українців – із тієї ж опери.
Не те щоб я хотів бути адвокатом Келлога, та й експертом із міжнародної політики я не є. Але ось моє особисте/суб'єктивне бачення для кращого (а може, й правильного) розуміння картини.
Чи доцільна зараз така заморозка? Наскільки вона вигідна нам і противнику? Чи краще продовжувати далі, до виснаження ворога? Ось це поле для аргументованої дискусії.
Щодо мапи, то дивитися й обговорювати потрібно насамперед лінію розмежування з червоним сектором на мапі. Тобто поточну ЛБЗ та «буферну зону» вздовж неї.
Нагадаю, що подібні зони відведення важкої артилерії, чи зони розведення військ, у нас на Донбасі були і у час АТО, і у 2019-2021 рр.
Щодо Західного Берліна, то сходіть у Вікіпедію і просвітіться. Якщо винести за дужки рефлексії про паралелі із зонами відповідальності союзників у перші роки після поразки нацистської Німеччини, то в сухому залишку – надалі Західний Берлін був єдиний та фактично інтегрований із ФРН, країною-членом НАТО.
А після падіння Берлінського муру комуністична частина Берліна та НДР із задоволенням приєдналася до цих клятих успішних капіталістів. Радянські/російські війська були виведені. Власне, так закінчився період радянської окупації Східної Німеччини.
Якщо ви помітили, українська влада в усі можливі способи намагається залучити на територію України контингент військ НАТО. Якщо його «зона відповідальності» досягатиме хоча б Дніпра – це можна обговорювати.
Припускаю, це означало б убезпечення від ракетно-дронових ударів по цій зоні. До речі, приблизно про те саме рік тому писав Портников.
Знову ж таки, повертаючись до мапи. На синій частині є не лише прапорці Британії і Франції, а й України.
Відповідно, жарти про долю Троєщини і Позняків чи порівняння з агіткою Януковича про «три сорти України» тут ні до чого.
І якщо вже на те пішло, то з мапи випливає, що натовці мають тримати шматок ЛБЗ від Запоріжжя до Херсона і далі узбережжя Чорного моря в Одеській області. Гм, чим не варіант? Хоч якась реальна допомога.
Але у цьому місці ми остаточно знімаємо рожеві окуляри й усвідомлюємо, що все це – швидше за все, нереально. Тому нам у будь-якому разі варто своє робити і не зупинятися.