Корупція чи свідомий саботаж ?
Два тижні тому я вийшов зі статтею — відкритим листом щодо незадовільного стану забезпечення ЗСУ засобами тактичної медицини. Лист адресувався Міністру оборони та Головнокомандувачу ЗСУ. За моєю інформацією він дійшов до обох адресатів, але наразі ніякої реакції ні у ЗМІ, ні у відповідних службах ЗСУ немає. Я особисто знаю Олексія Резнікова, точно знаю про дбайливе ставлення Валерія Залужного до бійців. Впевнений, якщо б це питання залежало б виключно від них, рішення було б вже прийняте. Але – ні. Що переконує мене, що проблема знаходиться в інших руках, у руках тих людей, що фактично контролюють закупівлі для Медичних сил Збройних сил України.
З 2016 року я, на громадських засадах, мав нещастя розбиратися з механізмами, які працюють в країні щодо закупівель у медичній сфері та, готуючи цей матеріал, спілкувався з багатьма людьми, що розуміються на ситуації. Тож інформація виключно об’єктивна.
Хто контролює Медичні сили ЗСУ?
Ще за часів президента Порошенка відомий у вузьких колах дистриб’юторів медичного обладнання і чиновників, які опікуються цим питанням, бізнесмен Герман Фісталь познайомився з радником Голови Дніпропетровської ОДА Юрієм Голиком. З часом їх співпраця у постачанні медичного обладнання розширилася за межі Дніпропетровської області – Голик став правою рукою заступника Офісу президента Зеленського Кирила Тимошенка. У ЗМІ неодноразово спливала інформація, що саме ця людина є «ідеологом програми Великого будівництва», яку контролює Тимошенко.
До «Великого будівництва» Фісталь не мав жодного відношення. Не його тема. Але запропонувати Голику механізми освоєння бюджетних потоків через закупівлю медичного обладнання він вмів як ніхто інший. Багаторічний досвід роботи з заступником голови Адміністрації президента Порошенка – Віталієм Ковальчуком створив підстави для цього. Тож за підтримки Кирила Тимошенка схема була перейнята, розширилась та продовжила працювати на фірми Германа Фісталя.
Зрозуміло, що ЗСУ є великим шматком бюджетного пирога. Тож МС ЗСУ стали ще одним вкрай важливим фронтом боротьби за ринок збуту медичного обладнання. На цьому фронті Фісталь досить швидко позбувся тодішнього Командувача МС ЗСУ, який, м’яко кажучи, не дуже хотів сприяти монополізації постачання медичного обладнання для свого відомства. Але спрацювала зв’язка з Тимошенко, деяких представників «громадськості» та силових органів.
Давайте усвідомимо одну деталь. Ринок медичного обладнання у світі вкрай вузький. І корумпований. Система «відкатів» працює всюди, просто в інших країнах це називається «партнерськими» і в основному не перевищує 5%. Інакше – прийдуть ті ж самі силовики, місцеві. Щодо рівня «відкатів» в Україні, скажу м’яко, він значно більший. Більший навіть від звичайного у будівництві 10-відсоткового.
Повернемось до нашої історії. Наприкінці 2020 року Герман Фісталь за підтримки Кирила Тимошенка взяв під контроль систему закупівель МС ЗСУ. Як контролює її у значній кількості відомств центрального та місцевого рівня цивільного сектору. Просто виплачуючи додаткову «зарплатню» та «преміальні» відповідним людям.
Тож маючи мільярдні обороти, платити «зарплатню» чиновникам, що відповідають за закупівлі, для Германа не є проблемою. Як і силовикам, які час від часу відкривали по ньому кримінальні впровадження. І… закривали.
Якщо додати до цього ще й схему кришування… Нагадаю щодо системи «опікування» за діяльністю Фісталя, то безпосереднє кришування його йде від Кирила Тимошенка, на схемах працює Юрій Голик, а механізми відкатів йдуть… Ось тут буду обережним, ця інформація дійшла лише від одного з каналів, тож прізвище називати не буду. Скажу лише, що ця фігура стала вкрай «популярною» у вітчизняному ютубі за спробу у стані сильного напідпитку запропонувати поліцейськім хабар у сто п’ятдесят тисяч за можливість піти пішки після зупинки його авто. Пам’ятаєте? Якщо ні, Гугл вам у поміч.
До чого тут саботаж?
Думаю, нікому не потрібно пояснювати, що рівень корупції в країні зашкалював та зашкалює. Тож ще одна корупційна схема не дивує. Але…
Але почалась війна. І медичне спорядження ЗСУ вийшло далеко за межі того, що раніше було «тихим схематозом». Тому що результатом цього стала повна неспроможність вирішувати проблеми армії. Що в свою чергу перетворюється у додаткові безповоротні втрати там, де завдяки якісній тактичній медичній комплектуючої поранені лишалися б живими. Це перше.
І друге. Родинні зв’язки нашого фігуранта. Тож знайомтесь (мовою оригіналу):
«Для нас День России — особый праздник! Мы все родом из Советского Союза, а Донбасс, как и Крым, всегда были русскоязычными регионами. Единственным, кто нам реально помог выжить в сложившейся в результате переворота в Киеве ситуации — была Россия. Благодаря ее гуманитарной помощи в это тяжелое время мы смогли не только выжить, но и продолжать работу и даже развиваться. Поэтому, мы, жители Донецкой Народной Республики, отмечаем этот день как свой собственный праздник!»
Герой труда Донецкой народной республики (2018), член президиума гражданского движения «Донецкая республика» (2017), врач, директор института им. Гусака (2014)».
Еміль Фісталь, батько Германа Фісталя.
До речі. Інститут разом зі своїм директором, після окупації Донецька, переїхав у Київ, тож Фісталя колаборанти призначили директором на «вакантну» посаду.
Так, я прекрасно розумію, що син за батька не відповідає. Якби не одне але…
Те, що робить нині група закупівель МС ЗСУ для підтримки збройних сил дорівнює цифрам у одиницях відсотків від реальних потреб. З досвідом структур Германа Фісталя знаходити потрібні речі на світовому ринку і імпортувати їх в Україну, механізм та логістику постачання якісних аптечок та інших компонентів тактичної медицини він би міг відпрацювати давно. Тим більше ніякі тендери нині не потрібні. При цьому заробивши непогані гроші. Але – ні…
За інформацією з різних джерел, на сьогодні МС ЗСУ закуповують лише сумки для аптечок з Південної Кореї (зв’язки Фісталя з цією державою відомі всім учасникам ринку, хоча не готовий стверджувати, що ці поставки йдуть саме через нього), вкладають туди кілька джгутів (не турнікетів, а саме джгутів), додають кілька інших речей, наприклад, бинтів, і відправляють це на передову. Радянська аптечка зразка 1941 року.
І тут немає проблеми відсутності грошей. Цифри я наводив у минулій статті. Просто забезпечення фронту системами тактичної медицини не на порядку денному ні у Фісталя, ні у підконтрольній йому групі закупівель МС ЗСУ.
Чи маємо ми справу с фактичним саботажем? Впевнений, що перевіркою цього мають займатися правоохоронні органи. При чому таким чином, щоби звести нанівець спроби фігурантів «порішати» питання, що вже мало місце, і не одноразово.
Деякі висновки.
Шановні панове Кирило Тимошенко і Юрій Голик! Думаю, варто зрозуміти, що сьогодні проблеми тактичної медицини для українського війська не знаходиться в площині примноження коштів на офшорних рахунках. Це без перебільшення питання життя наших воїнів, як і їх психологічного та емоційного стану. Адже йти у бій з повністю укомплектованою аптечкою НАТОвського рівня чи не мати ніяких можливостей для рятування життя свого чи побратимів у випадку поранення – різні речі. Тож, якщо ви продовжуєте контролювати МС ЗСУ – знайдіть потрібні рішення. Чи адміністративні, чи кадрові.
Але головне принципове рішення, думаю, потрібно зробити Верховному Головнокомандувачу України. Ця війна має поставити крапку у корупційних механізмах, які створювалися роками.
Тож проблема відсутності у війська засобів тактичної медицини не менш кричуща, ніж відсутність важкого озброєння. І якщо з другим питанням президент активно працює у перемовинах з закордонними партнерами, то з першим треба розбиратися тут, в Україні. Вичистивши корупційне і непрофесійне оточення. І, за потреби, давши команду фас відповідним силовим органам.