Китай готує «м’який» крах США.
У світі, де геополітичні шахи розставлені з безпрецедентною напругою, фігура Дональда Трампа міцно закріпилася у першому ряду.
Самопроголошений «головнокомандувач із завершення воєн» Трамп балансує між миротворчою риторикою і реальними діями, що пахнуть порохом.
Представляємо аналітичний огляд двох міжнародних сюжетів, які можуть спричинити тектонічні зсуви у всій світовій архітектурі, основи якої вже підірвані тотальною десакралізацією Заходу.
Йдеться про потенційну війну США з Венесуелою та стратегічну підготовку Китаю до знищення світової американської гегемонії. Огляд підготовлено на основі відкритих джерел і витоків інформації з аналітичних центрів.
Трамп, який повернувся до Білого дому з обіцянками «зупинити війни по всьому світу», нарощує військову присутність біля берегів Венесуели. Дехто вже порівнює ситуацію з Карибською кризою.
Американська ударна група — зокрема атомний авіаносець USS Gerald R. Ford з 90 літаками на борту, два есмінці класу Arleigh Burke (кожен із десятками крилатих ракет), атомний підводний човен і десантні кораблі — зосереджена у Карибському басейні під приводом боротьби з наркоторгівлею.
Офіційна риторика Трампа звучить дедалі зловісніше:
«Я не обов’язково буду просити Конгрес про дозвіл на оголошення війни. Думаю, ми просто будемо вбивати... вбивати тих, хто ввозить наркотики у нашу країну. Ми їх уб’ємо, розумієте? Вони будуть, так би мовити, мертві».
З погляду здорового глузду це не «антитерористична операція»: зібране угруповання перевищує сили, задіяні у провальній операції в затоці Свиней 1961 року, а також недавні концентрації сил перед ударами по Ірану.
Формувати таку потугу заради знищення кількох човнів наркомафії — нелогічно.
Агресія США проти Венесуели може остаточно зруйнувати й без того хиткий імідж Трампа як миротворця: його шанси на Нобелівську премію миру, на яку він розраховує, зникнуть у разі ескалації.
Деякі аналітики вбачають у діях Трампа відволікальний маневр від теми України після провалу переговорів із росією. У цьому контексті Венесуела стає зручним полем для демонстрації сили, але з високим ризиком: інцидент із флотом чи урядом Мадуро може призвести до повномасштабного конфлікту, який ослабить США на інших фронтах.
Тим часом державний борг США досяг астрономічних 38 трильйонів доларів (на 2 трильйони більше, ніж у січні 2025 року) і продовжує зростати на трильйон кожні п’ять місяців.
Кампанія зі скорочення боргу перетворилася на порожній лозунг, а гроші витрачаються на мегапроєкти — наприклад, на будівництво церемоніального залу біля Білого дому, який перевищуватиме його у 2–3 рази.
До цього слід додати вічно голодного сіоністського пса — «Ізраїль», який пожирає податки американців із шаленою швидкістю задля реалізації свого сектантського проєкту.
Поки Трамп грає у «гарячу» війну, Китай під проводом Сі Цзіньпіна готує «холодний» фінансовий крах Америки — тихий, але невідворотний. Китай, здається, накопичив достатньо сил і ресурсів, аби відповісти Вашингтону радикальним підвищенням ставок.
З початку 2025 року Китай накопичив близько 40 тисяч тонн золота (раніше — менше 5 тисяч), зберігаючи його на Шанхайській біржі золота. Це не просто хеджування, а фундамент нової фінансової архітектури, повністю незалежної від долара.
Ключові елементи китайського «наступу»:
Золото та репатріація активів. Пекін повернув золото з-за кордону й інтегрував його у систему розрахунків із країнами БРІКС, де юань, криптовалюти й міждержавні механізми замінюють SWIFT.
Скидання облігацій. Китай скоротив обсяги зберігання американських держоблігацій із 1,1 трлн до 700 млрд доларів; за ним ідуть Саудівська Аравія, Туреччина, Індонезія та навіть Японія. Це підвищує ставки за боргами США і створює ризик дефолту.
Рідкісноземельні метали. Контроль над 90% світового ринку дозволяє Китаю в будь-який момент заблокувати експорт, паралізувавши оборонку, електроніку й енергетику США. Американських запасів вистачить лише на кілька місяців.
Майбутній розвиток подій непередбачуваний. Є два основні сценарії: контрольований відкат США (зменшення тарифів в обмін на експорт металів) або різка ескалація, наприклад, навколо Тайваню.
Політично це вже послаблює американські альянси: Канада, розлючена тарифами, схиляється до Пекіна, погрожуючи послабити систему ППО NORAD.
Перед самітом переговори між міністром фінансів США Скоттом Бессентом і віцепрем’єром Китаю Хе Ліфеном показали жорсткість позиції Пекіна: президент американо-китайської бізнес-ради Шон Стайн попередив, що без «фантастичної угоди» (як каже Трамп) ескалація неминуча.
Криза у Венесуелі вигідна москві — вона відволікає Вашингтон від Києва, де Трамп обіцяв «швидкий мир».
За даними з Вашингтона, американські спецслужби розійшлися в оцінках: ЦРУ вважає, що путін зацікавлений у переговорах, тоді як Держдеп — ні. Це нагадує радянську «самодезінформацію» перед розпадом СРСР.
На цьому тлі Трамп тисне на Сі, щоб Китай скоротив закупівлі російської нафти (Індія вже частково це зробила). Аналітики вважають, що успішна американо-китайська угода дозволить чинити спільний тиск на росію — питання лише в тому, чи зацікавлений у цьому Пекін.
Внутрішні кризи в США — від боргів до розколу спецслужб — роблять такий альянс вкрай хитким.
США, що все ще зберігають силу, ризикують перетворитися на картковий будинок: борг душить бюджет, війна з Венесуелою може призвести до неконтрольованої ескалації, а китайська стратегія методично руйнує фінансовий фундамент.
Трамп, який мріє про Нобелівську премію миру й водночас розпалює війни, може опинитися біля розбитого корита, а Сі — стати архітектором нового світового порядку, де золото і юань витісняють долар.
Зустріч Сі та Трампа 30 жовтня стане лакмусовим тестом: компроміс урятує статус-кво, ескалація — пришвидшить крах.
У глобальній грі, де Україна і росія — лише пішаки у протистоянні гігантів, переможець визначить не просто вплив, а саме існування імперій.