Медійні ляльки Зе-Єрмака знову почали кусати руку, яка допомагає Україні не програти війну. Росію ж вони намагаються лишити за кадром...
Людина, яка пише – "зубами треба триматися за Україну" – це не українець на своїй землі, який ідентифікує себе українцем та буде захищати й звільняти свою землю для наступних поколінь українців. "Зубами триматися" (читайте, – вгризатися) за землю, державу тощо – це мислення окупанта або колаборанта.
Саме такі особи, відверті або латентні вороги, говорять не про "своє" – у своє не вгризаються зубами, своє захищають – тілом, духом, словом... "Зубами триматися за Україну" – це антипод до "Душу й тіло ми положем за нашу свободу" – мислення окупантів проти мислення українців.
Саме без України не може існувати так звана російська імперія. Саме з України починалися всі загарбницькі війни Москви.
Та Мосоквія, що є диктатурою (деспотією) від моменту свого утворення. Та, яка не має нічого (крім, хіба, географії) спільного з Європою, але весь час претендує на володіння чи, принаймні, на управління нею.
І саме Україна – це ключ до цієї Європи, до можливості називати себе частиною європейського світу та нав'язати "новий світовий порядок": "Європа-Росія-Азія" – із центром в Україні. Саме про цю "формулу євразійства" розпинався Євгеній Мураєв напередодні великого вторгнення 24.II.2022, чекаючи зайняти місце ґауляйтера після захоплення Києва:
«Україна має бути майданчиком для переговорів та генератором нових передових ідей. Україна має бути лідером континенту, центром Євразії у всіх смислах цього слова».
Саме це лежить в основі так званої ідеології російського шовініста Алєксандра Дугіна: «Евразийство – самое актуальное и жизнеспособное мировоззрение современности».
Саме про це "п'ятий проєкт" Алєксєя Арєстовіча – перейменувати Україну на "Русь-Україну", втюхати "полікультурність", визнати українців головними ідеологами російської та совєцької імперій: «Не було колонізації. Українці створили Російську імперію та Совєцький Союз».
Враховуючи тісні стосунки цих трьох персонажів: Дугіна, Мураєва та Арєстовіча, не дивно, що вони мають спільну риторику. А нині у цій риториці до них приєднався ще й Міхаіл Подоляк – заступник голови Офісу Президента.
Бо писати про Україну: «Зараз триває кривава війна в Європі, де вирішується доля Західного світу», – це імперський наратив. Не Європейський союз прагне членства в Україні, а Україна хоче стати членом союзу, і не НАТО хоче вступити в Україну, а Україна – в НАТО.
Не доля Заходу вирішується в Україні, а перш за все – доля України. І відстояти своє право на долю, на незалежність та суверенітет нам допомагають західні партнери.
Тому називати марнославними та інфантильними тих, завдяки кому ми досі існуємо і маємо змогу боротися – це стріляти собі в обидві ноги. Так роблять ті, хто не ідентифікують себе українцями і не розуміють, що наша країна – тільки наша, і боротися за неї – тільки нам.