Created with Sketch.

Наш внутрішній фронт обтяжений злочинами «ждунів»

15 вересня, 14:03

Побиття військових двічі за тиждень у різних містах України. До того — епідемія підпалів військових автівок.

Будьмо відверті, все це, без перебільшення і нагнітання паніки, — єдиний ланцюг наслідків, двох причин. Дарма, що суспільство на загал намагається їх свідомо ігнорувати.

Перша — вдала російська операція із дискредитації військовослужбовців Сил оборони України серед сами українців. Накручування негативних емоцій навколо «бусіфікації» ТЦК і СП через російські й псевдоукраїнські проросійські інфопомийки призвело до зламу безумовно-позитивного ставлення до людини у військової форми.

Саме через демонізацію співробітників ТЦК людина у формі — власне, «у пікселі» — втратила статус недоторканого Героя. Не для всіх звісно, але «не всіх» виявилось достатньо:

Друга причина вже суто внутрішня: відсутність діалогу, комунікації, розмови (назвіть як хочте) влади з суспільством. Будьмо щирими, жодної комунікації, просто немає; вона відсутня як така.

Всі складні внутрішні соціальні процеси ігноруються, залишаючись у повному мовчанні або обговорюються настільки пізно, що краще було мовчати. Кожного разу, коли питання може викликати подвійну реакцію і не відомо, чи позитивне сприйняття переважить негативне — влада мовчить.

Такий собі український страус із головою у піску (добре, що хоч не у бетоні) — от вона, справжня емблема сьогодення нашої влади на всіх рівнях.  Аргумент, що таки очевидні речі, як недоторканість та вдячність до всіх військовиків, мають бути зрозуміли всім — хибний.

Можна до нескінченності удавати, що у нас високоморальне суспільство суцільних ангелів, проте реальність — інша. У реальності прошарку маргіналів достатньо для загальної ганьби й саме із цим прошарком працює російське ІПСО та агентура, працює місцями вдало.

Але...  у маргінальному прошарку суспільства  діє простий запобіжник для всіх інших і це — страх! Страх перед силою, тому влада, коли комунікує — проявляє силу, а коли мовчить — слабкість.

Так влаштований реальний світ у цих верствах соціуму і ніяк інакше. А сили страху меншає, коли ми бачимо поліціянта у Смілі, який на побиття військовика нічого ребе — ми демонструємо слабкість.

Ось, чому всі слова міністра внутрішніх справ після цієї події — це знову слабкість, адже це слова «після» без будь-якої страшної дії. Коли ж ми не чуємо не від кого, що будь-хто, хто торкнеться людині у формі буде миттєво та безумовно покараний, коли ми бачимо втікача-депутата, який переслідується за побиття військового так, що спокійно тікає — ми демонструємо слабкість.

Тому настав час змінювати, а не тільки змінюватись! Саме змінювати ставлення та поведінку влади, час демонструвати силу карати за те, що дійсно варто, час складного, але діалогу із суспільством настав.

Усе це на часі, як ніколи раніше.
Читайте також
Звільнити Буданова: місія (не)можлива
Політика
ЗСУ — не масовка влади. ВРУ — не рояль
Опінії
Ручний Шмигаль порушив мораторій Голоборотька
Економіка
«Лінія Зеленхайма» до зустрічі московитів на Харківщині... не готова
Опінії
СБУ зачищає інформпростір через заяву Христо Грозєва
Опінії
Процедуру закупівлі безпілотників передали «Агентству оборонних закупівель»
Опінії