У будь-якій війні перемагає зрештою найжорстокіший. Але не просто жорстокий, а й холоднокровний із чітким розрахунком власної перемоги.
Чи знає хтось із читачів, з якою метою терористи "Ісламської держави" (далі ІДІЛ) викладали відео страт – у тому числі й масових? А все доволі просто, хоч і криваво водночас.
Дивіться, після того, як ІДІЛ набула великих територій і за фактом створила від іракського Кіркука до сирійського Дейр ез-Зора власне квазідержавне утворення, терористи вже знали, що у режимі війни проти всіх, в режимі ізоляції та невизнання шансів у них немає. Єдиним виходом вони бачили форсоване залякування Заходу.
Так, вони помилково розраховували, що Захід давно не той, що всі ці соєві громадяни з Європи та США здригнуться і дадуть ІДІЛ спокій (хіба що іноді бомбитимуть його трохи, для галочки). Керівництво ІДІЛ зробило ту ж помилку, що і Японія свого часу.
У 1941 році у Токіо теж розуміли, що у війні проти США вони не мають шансів. Але ставка була на те, що розніжені американці не захочуть воювати далеко від дому та вмирати в океані та на островах.
Ідея японців була наступна: потужно вдарити по ворогові, а потім домовитися; причому очікувалося, що США захочуть домовлятися. Японія, наприклад, не вжила жодних заходів для захисту своїх конвоїв, про що згодом дуже шкодувала.
Чому? Тому що цілком серйозно вважала, що американці не настільки суворі, щоби нудитися в підводних човнах десь за океаном далеко від сонячної Флориди чи Каліфорнії...
Що сталося з Японією у результаті Другої світової війни добре відомо. Власне, ІДІЛ зробила схожу помилку, і зараз ми бачимо зневірену Росію, яка сіла на той таки шпагат.
Росіяни хочуть залякати й цим усе зупинити – шокувати. Але річ тут у тому, що у цій війні переможе найжорстокіший і холоднокровніший.
І так, під жорстокістю я аж ніяк не маю на увазі публікацію страт – це якраз ознака слабкості та свого безсилля. Плюс Україна дотримується законів війни.
Коаліція, яка боролася проти ІДІЛ, на чолі зі США на страти відповіла не відповідними публічними стратами (це убого; по-справжньому сильний таке не робитиме і не оприлюднюватиме), а тим, що випалила цю державу, яка раптово з'явилася. ІДІЛ знищили під корінь не шкодуючи нікого і нічого без шуму й пилу.
Досі незабутніми є кадри, як спантеличені сирійські курди спостерігали зі схилу, як коаліція нещадно перемелювала відступальні загони ІДІЛ з околиць Абу-Кемалю, включаючи всіх – у тому числі й нонкомбатантів (м'яко кажучи). Логіка була простою: «Залишився з ІДІЛ? – Ти терорист».
Самі ісламські бойовики не очікували на таку жорстокість від колективного Заходу і на те, що живий щит із цивільних їх не рятує. У теперішній російсько-українській війні буде те саме: переможе у результаті найбільш жорстокий, холоднокровний і методичний.
Як вірно сказав Дмитро Кулеба, «Росія – гірша за ІДІЛ», і у цьому він цілком має рацію. І поки що з боку українців ми бачимо лють, то з боку росіян – лише убогість і загострені спроби залякати.
Видається, що у результаті українці та їхні партнери не змилосердяться і не пошкодують нікого з ворогів. На тих, хто сіє бурю відразу, чекає вічний жах, помста і страх.
Автор – Іґаль Левін, офіцер Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) і фаховий військовий аналітик