Відкриті споруди належать до другого, молодшого етапу існування Ґьобеклі-Тепе.
На території відомої археологічної пам’ятки Ґьобеклі-Тепе, що на південному сході Туреччини археологи відкрили нову ділянку з прямокутними кам’яними спорудами. Їхнє планування дає підстави припускати, що це могли бути житлові будинки. Якщо таку інтерпретацію підтвердять подальші дослідження, знахідка стане ще одним аргументом на користь того, що Ґьобеклі-Тепе був не лише місцем громадських зібрань і ритуалів, а повноцінним поселенням.
Нову ділянку для досліджень розмістили на північ від основної частини пам’ятки, захищеної спеціальним павільйоном. Перед початком робіт звідси пересадили усі оливкові дерева, відкривши для археологічних досліджень близько 1500 квадратних метрів.
Рештки споруд залягали майже одразу під сучасною поверхнею. Археологи вже простежили плани кількох прямокутних будівель, а подекуди дісталися рівня підлог. Верхні частини стін не збереглися через тривалу ерозію, проте коріння дерев, як з’ясувалося, не завдало археологічним об’єктам значних пошкоджень.
За словами керівника розкопок і координатора проєкту «Кам’яні пагорби» Неджмі Карула, відкриті споруди належать до другого, молодшого етапу існування Ґьобеклі-Тепе. Для цієї фази характерні прямокутні будівлі та поступове зменшення ролі монументальних Т-подібних стовпів. У деяких нововиявлених приміщеннях таких стовпів мало або немає взагалі, а внутрішнє планування більше відповідає житловому використанню.
Утім говорити про функцію будівель лише за їхньою формою поки зарано. Важливими стануть результати дослідження підлог, ґрунтових проб, органічних решток і предметів, залишених усередині приміщень. Саме вони мають показати, чи готували тут їжу, виготовляли знаряддя та виконували інші повсякденні роботи. Тому визначення споруд як жител залишається попередньою гіпотезою.
Ґьобеклі-Тепе, споруджений наприкінці X — у IX тисячолітті до н. е., став відомим завдяки монументальним круглим спорудам із Т-подібними кам’яними стовпами, прикрашеними рельєфними зображеннями тварин. Упродовж тривалого часу пам’ятку представляли насамперед як найдавніший у світі «храмовий комплекс», куди для спільних церемоній приходили групи мисливців-збирачів.
Нові дослідження роблять цю картину складнішою. Житлові споруди на пам’ятці знаходили й раніше, а тепер археологи отримали можливість простежити їх на значно більшій площі. Подібне поєднання житлової та громадської архітектури зафіксоване і на інших ранньонеолітичних поселеннях регіону, які входять до проєкту «Кам’яні пагорби».
Це не означає, що монументальні будівлі Ґьобеклі-Тепе втратили ритуальне значення. Радше йдеться про відмову від надто спрощеного розуміння пам’ятки на «святилище» і навколишній світ повсякденного життя. Люди могли мешкати поруч із монументальними спорудами, підтримувати їх, перебудовувати та використовувати під час колективних зібрань.
Нова ділянка дає змогу побачити Ґьобеклі-Тепе не як ізольований комплекс кам’яних монументів, а як частину раннього поселення зі складною внутрішньою організацією. Саме тут громади мисливців-збирачів поступово переходили до осілого життя, водночас створюючи громадські споруди, що вимагали тривалої праці, координації та спільних уявлень.