Про бюрократизм та небажання змінюватися
Ми всі чули вже відому фразу про «не на часі». Відверто кажучи, ця фраза направлена на перетворення свідомих та сильних українців у подобу росіян чи щось середнє між нами та ними.
Війна це завжди розвиток, це чіткість пріоритетів, адже такі масштабні конфлікти мають лише одну мету - знищення або навпаки розвиток. Це боротьба первинних сутностей, добра та зла, життя та смерті. Коли ти ставиш на меті виживання свого народу, у тебе не має бути жодних бюрократичних механізмів, точніше вони мають відійти на другий план і не бути спотикачем для розвитку.
Перемога і виживання - це прості речі та механізми, це продуктивна промисловість, розвиток військової сфери, розробка та удосконалення законодавчої бази та збереження найголовнішого, - життя громадян.
Незрозуміло чому, під час найбільшої війни після другої світової, в Україні цього не відбувається. Сьогодні хотілося б розглянути конкретний приклад злочинного маніпулювання фразою «не на часі», а саме консервативність у сфері бронезахисту військовослужбовців.
Що є бронезахистом насправді? Міцна плитоноска, дві плити для захисту життєво важливих органів, та опціонально бічні балістичні пластини, які рятують від уламків та куль. Проте хитрість в тому, що пластина в ідеалі має бути обладнана антирикошетним шаром (сенс її в тому, щоб після влучання в плиту куля чи її уламки не полетіли в незахищену область шиї чи підборіддя), та демпфером віддачі, який повинен мінімізувати залишкову кінетику кулі після влучання в плиту.
Законодавча база у сфері бронезахисту не змінюється, жодного просування, все ще діє ДСТУ 8782:2018, який регламентує вироби, які можуть називатися балістичним захистом та критерії, за якими відбувається їх класифікація та стандартизація. І тут найголовніше, для феміди бронепластина це будь-що, що не пробивається тим чи іншим калібром та підпадає по цьому показнику під категорії 4-го, 5-го чи навіть 6-го класу. Це не комплексний виріб, тобто просто шмат сталі може отримати сертифікат та бути погодженим законодавчою базою до продажу та використання у лавах війська.
Після 24 лютого вояки зверталися за допомогою до всіх підприємств, які працювали зі сталлю та благали про допомогу і тоді це навіть рятувало життя. Та час минає, а героїчна боротьба нашого народу триває, тому вже зараз військо потребує сучасних рішень.
Розглянемо найбільші мінуси сталевих пластин, які є монорозповсюдженими у війську:
Чи є мінуси в сучасних керамічних пластинах? Найбільший мінус таких пластин це педантичність при їх використанні. Кожні 4 роки складського зберігання, такі плити необхідно віддавати на рентгенографію та перевіряти на послаблення, щоб під час потрапляння на лінію прямого зіткнення це не призвело до загибелі вояка.
Керамічний захист- це фактор перемоги, який покладено на кожного, це інвестиції в здоров'я захисників і найголовніше прагматизм. Адже майже повністю знімається питання з реабілітацією та відновленням більшості вояків, яких чекають грижі, протрузії чи артроз.
А що ми маємо зараз? Величезна кількість самопала, дуже багато людей, які в гонитві за грошима, почали клепати сталеві плити, забуваючи що таке демпфер, що таке протиуламковий шар, адже пластина має не лише витримати обстріл.
То на часі ставати краще? На часі нести зміни в країну, та інвестувати у своїх захисників? На жаль питання риторичне, а ми й на далі будемо вивчати резонансні питання під час війни та висвітлювати їх.