Спробую нагадати, що головним показником ефективності будь-якої політики є результат.
Не красиві та правильні слова, не торжество моралі, справедливості чи правоти, а чітко виражений у грошах, економіці, військовій силі, території результат. І говорити або мовчати при цьому можна про все що завгодно. Головне, — досягти бажаної мети.
Якщо ви будете шукати правди у світовій політиці, то ви не там шукаєте.
Немає в історії жодного рішення, яке б було справедливим для всіх. На жаль. Навіть такі хрестоматійні перемоги як завершення Другої світової війни, зі смертю Гітлера та Нюрнберзьким процесом мали у результаті радянську окупацію половини Європи та перемальовування кордонів східноєвропейських країн без жодної їх участі.
Ухвалюючи будь-які рішення політики керуються лише прагматичним розрахунком, який, по ідеї, має відображати інтереси їхніх країн.
Саме так, до речі, діє Трамп, який заради своєї місії стримати Китай та розірвати російсько-китайський союз шокує світ геополітичними розворотами та фантазіями про ситуацію в Україні. Категорично не підтримую його дії, але не тому, що вони аморальні (це, повторю, не питання міжнародної політики), а тому, що вони на сьогодні можуть суперечити інтересам України.
Але так само — поза вимірами добра і зла — діють і інші лідери, зокрема, європейські, які, коли їм вигідно – говорять і роблять правильні речі, а коли невигідно – мовчать та приторговують підсанкційними товарами. І Україну вони здебільш підтримують не від почуття справедливості, а від розуміння того, що Україна стримує російську експансію.
Для України зараз найголовніше — це максимально зберегти підтримку Заходу та отримати максимально вигідні позиції у разі стратегічної паузи у війні. Все решта – емоції, почуття, справедливість — тут доречні лише наскільки настільки це працює на цю головну мету.
Якщо немає розуміння, як це працює на досягнення цієї головної задачі, емоції ховаються подалі. Міжнародна політика – це про раціональний вибір, холодний розум і прагматичний розрахунок на багато кроків вперед.