Це ще мудрець Геракліт помітив: все на світі тече. Бува, що й не туди.
Заздріть, панове, вчора з колегами гарно привіталися з профсвятом.
Окремішний респект організатору і стороні, яка приймала.
Під здравиці принагідно зачепили актуальну наразі тему про одноцеховиків – ось-ось «громадянина Невзорова» і «корисну ідіотку, колумністку німецького видання Die Welt Овсяннікову». До речі, шольцова, повально зґвалтована руським геном, Німеччина подібних прихистила і плекає неміряно.
Спершу думки наші щодо «пацифістки» О. і біглого Н. розділилися, але демократична атмосфера тісного застілля зробила своє – затаврували тих, кого треба.
Тема аби яка. Для шкільних творів на вільну тему. І хоч не розгортається «на раз», є нюанси, але для акул пера, шарикової ручки та клавки компа є прохідною. Більше для галочки.
Ми ж у темі набачили штришок, який характеризує не стільки колег (наша братія непередбачувана за замовчуванням – онде що витворяють арестовичі, гордони. А витворяла Мендель?!), а тих, на кого вона галерничає – владу і суспільство.
Так ось, влада Зе традиційно продемонструвала свою незграбність і нестримне жадання попіаритися на чому завгодно, а суспільство – прогресуючий вишкіл. Адже законних підстав робити дорогого нашому серцю українофіла Глєбовіча українцем не було, і місцеві громадяни чи не одностайно вказали кон'юнктурникам на порушення закону. Чому ще не українські громадяни Бабченко і Новіков? Та й той же Бὁріс Джонсон? (до слова: принциповому англосаксу найщиріші вітання з вотумом!). Віддамо належне гнучкості офісу – Данілова уповноважили запевнити, що справа Глєбовіча ще у шухлядці.
Бійтеся, бійтеся, настане час і дійдуть руки, у ваших шухлядках понишпорять. Навіть святу місію будь-чим «хитати росію» (© − Зе) треба робити з умом.
Про Овсяннікову взагалі не могло бути мови – показушність її форсу з антипутінським плакатом пролонгована нав'язливим пошуком «хороших руських», популяція котрих практично зникла. Знову зелений піар на перевтіленій пропаганд он/дист ці?
Так, трансформація, перевтілення, прозріння частіше накриває особу, окремішнього громадянина, що яскраво і переконливо підтвердили перебудовні часи 80-х минулого століття. Он як Михайла Сергійовича трансформувало. Згадуємо і себе жовтеням, комсомольцем, комуністом. Микуляємо повинними очима, та тішимося все ж нинішньою майже «інтегральною донцовщиною».
З переродженням суспільства – важче. Вдалося Німеччині, ба – суттєвій частині Європі у роки Ренесансу. Самураї вибілили свої замацюрені кімоно. На стадії прозріння ще декілька націй. От нащадків полум'яного Петефі жаліємо, бо ці переплутали напрям руху – рвонули не від, а до 1956.
Насельці рашкостану іспит на цивілізованість раз за разом провалюють. Були ж, нехай і мінімальні, й у них шанси людьми стати.
Але цій орді хоч ліс кілків затешіть на головах, регулярно щасливлять світ виродками – то лєнінами, то сососами, то недопалками.
Скажете – Пушкін, Рязанов, Уланова? Так і лісу нема без вовка, а села – без лихого чоловіка.
Дивіться, в оцю схему, як невловима цифра в клітинку судоку, чітко вписується Владімір Соловйов – одіозна особа, рупор рашистського бандустану. Це з його чорного рота з регулярністю виверження Кракатау щовечора вихлюпуються людиноненависницькі помиї.
Ви не повірите, бо й каспаровець.ру, шанований нами Ігор Яковенко, теж перевтілений з партпрацівника, був вражений своїм відкриттям абсолютно протилежних, антагоністичних засад у оскаженілого кремлівського пропагандиста!
Покручу Соловйову, уявіть!, належить і оце: «В Украине живут братские нам по духу, по крови, по общей истории люди, война с которыми является самым страшным преступлением, которое только можно себе придумать».
Рanta rhei. Це ще мудрець Геракліт помітив: все на світі тече. Бува, що й не туди.