Дисциплінарні стягнення ґрунтувалися на матеріалах НСРД, які, за текстом судового рішення, не пройшли належної судової перевірки.
Велика Палата скасувала рішення Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського апеляційного суду на підставі неперевірених судом матеріалів НСРД.
10 вересня 2026 року Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила скарги суддів Київського апеляційного суду Ігоря Паленика, Юрія Сливи та Віктора Глиняного і скасувала рішення Вищої ради правосуддя від 11 березня 2025 року, яким було залишено без змін рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Ключовим у справі стало питання про те, чи була суддям реально забезпечена можливість бути заслуханими у ВРП.
Велика Палата ВС встановила, що скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП неодноразово призначалися до розгляду. 23 січня та 6 лютого 2025 року ВРП відкладала їх розгляд у зв’язку з необхідністю участі суддів у засіданнях Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні, в якому вони мали статус обвинувачених. 4 березня 2025 року розгляд знову було відкладено через затримку початку розгляду питання порядку денного.
Таким чином, до засідання 11 березня 2025 року ВРП жодного разу не заслуховувала скаржників по суті, не досліджувала їхні пояснення та докази й не здійснювала повноцінного розгляду їхніх скарг.
На 10:00 11 березня 2025 року суддів викликали на засідання ВРП, але в попередньо оприлюдненому проєкті порядку денного розгляд їхніх скарг був визначений 14-м питанням. На другу половину того самого дня – о 16:30 – у ВАКС було призначено судове засідання у кримінальному провадженні, в якому ці судді є обвинуваченими.
З огляду на це судді та представник одного з них напередодні звернулися до ВРП із клопотаннями про відкладення розгляду скарг.
Однак у день засідання ВРП, маючи інформацію про засідання у ВАКС та не встановивши фактичну явку скаржників, змінила черговість порядку денного й перенесла їхнє питання із 14-го на друге. Про таку зміну суддів не повідомили. У результаті їхні скарги були розглянуті вранці за їх відсутності.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що право бути заслуханим є складовою права на захист і має бути реальним та ефективним, а не суто формальним. Судовий контроль за рішеннями ВРП передбачає перевірку не лише формального дотримання процедури, а й того, чи мала особа реальну можливість узяти участь у розгляді, викласти свої аргументи та надати докази.
Беручи до уваги, що до вказаного засідання ВРП жодного разу не заслухала скаржників по суті їхніх скарг і за відсутності обставин, які б переконливо свідчили про зловживання ними процесуальними правами або їх намагання затягнути розгляд справи, Велика Палата ВС дійшла висновку, що розгляд ВРП в одному засіданні 11 березня 2025 року скарг на рішення її дисциплінарного органу фактично позбавив суддів права на справедливий і публічний розгляд їхньої справи, що стало підставою для скасування рішення ВРП.
Водночас ВП ВС не надавала оцінки по суті доводам щодо наявності чи відсутності в діях суддів складу дисциплінарного проступку, а також щодо прийнятності та оцінки матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій.
Суд зазначив, що в разі скасування рішення ВРП відповідна дисциплінарна справа підлягає повторному розгляду Вищою радою правосуддя у пленарному складі. Саме під час такого повторного розгляду мають бути оцінені доводи сторін щодо дисциплінарних проступків, доказів, у тому числі матеріалів НСРД, та дотримання належної процедури.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2026 року у справі № 990SCGC/22/25 (провадження № 11-161сап25) буде опублікована в ЄДРСР.
З огляду на безпрецедентні порушення закону Вищою радою правосуддя тепер постає питання про поновлення суддів на посадах і відшкодування їм завданої шкоди за заявами професійних громадських активістів, які визнали, що отримують гроші за подання скарг.