Закон один для всіх. Без винятків, без пільг для «своїх» і без вибіркової засліпленості».
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Дмитро Кривенко:
Як суддя першої інстанції, я зобов'язаний забезпечити, щоб правосуддя не лише здійснювалося, а й було видно, що воно здійснюється.
Коли ти живеш у невеликій громаді, то ти настільки прозорий, що навіть кришталеві вази можуть тобі позаздрити. Якщо ти проявиш до когось якусь незвичну компліментарність, то завтра про це будуть говорити всі. Саме тому правила — одні для всіх. І ніщо мене не може змусити від них відступити. Бо вибіркові преференції — це якраз і є справжнє обличчя корупції.
І саме тому я більше не можу мовчати про те, на що сьогодні перетворився так званий «антикорупційний сектор».
Давайте подивимося правді в очі та дамо чітке визначення. Що таке корупція за своєю глибинною суттю? Це створення нерівних можливостей. Це ситуація, коли той, хто зміг «вирішити питання», отримує перевагу над тим, хто діє виключно в межах закону. Це руйнування самого принципу рівності всіх перед законом.
І саме тому найбільша трагедія сьогодення полягає в тому, що ті, хто гучніше за всіх волає про боротьбу з корупцією, самі стали головними джерелами цієї нерівності та викривлення правди. Діяльність «занепокоєних антикорупціонерів» із громадянського сектору останнім часом досягла справжнього апогею подвійних стандартів.
Подивіться на інформаційний простір:
Приховування фактів «своїми»: чи цікавить когось із «грантівських викривачів» минуле керівника НАБУ, яке він просто приховав під час конкурсів та перевірок? Ні, тут діє правило: «це ж наш кандидат, йому можна». Чи є якась заява з цього приводу РГК НАБУ? Комісії, яка його відбирала?
Вибіркова сліпота в гучних скандалах: усі палко обговорюють та «розбирають на цитати» плівки Мудрої, але сором’язливо обходять момент із Дубовиком, який відверто погрожував: якщо йому не доплачуватимуть по 5 тисяч доларів, він піде до Железняка.
Незручні запитання про гроші: усі чудово розуміють, що до пана Ярослава він пішов би працювати далеко не за чисту ідею, а за дуже конкретний кеш. Але чому жодного «незалежного розслідувача» чи громадського активіста не цікавить просте запитання: звідки у пана Ярослава такі бюджети? Чиє це фінансування і на яких умовах воно надається?
Коли викриття перетворюється на медійне кілерство за замовленням, а моральні стандарти змінюються залежно від того, про кого йдеться, — це вже не боротьба за чисте суспільство. Це створення нової, ще більш цинічної форми корупції. Корупції впливу, підміни понять та торгівлі «антикорупційними індульгенціями».
Якщо ми дійсно хочемо жити в правовій державі, то принцип «рівності для всіх» має стосуватися кожного: і судді, і чиновника, і керівника антикорупційного органу, і нардепа, і «активіста» з грантовим бюджетом.
Закон один для всіх. Без винятків, без пільг для «своїх» і без вибіркової засліпленості».