Хоробрості українського солдата заздрить кабінетний генерал будь-якої армії світу.
Нас хочуть переконати в тому, що наша країна нам не належить. Що результат відомий і все вирішили за нас. Що хтось домовиться між собою і все буде як раніше. Українців намагаються зламати, створивши ілюзію того, що ми всі приречені, а боротися немає сенсу.
Згадайте, що те саме відбувалось рівно три роки тому. Але тоді Україна вистояла всупереч всім прогнозам, розрахункам та вмовлянням капітулювати. Ми дали відсіч, якої від нас не очікували ані вороги, ані союзники.
Збереження існування нашої держави це не результат домовленостей іноземних лідерів, а наслідок щоденної титанічної роботи сотень тисяч бійців на фронті.
В оточеному росіянами Маріуполі нам було абсолютно байдуже, що хтось вважає Україну приреченою на поразку та чекає на те, ми відмовимося від наших територій та нашої незалежності. Кожен із нас цілеспрямовано та самовіддано робив свою роботу, незважаючи на скепсис аналітиків та зневіру, яку намагалися посіяти серед українців. Під час важких боїв з переважаючими силами противника ми були впевненими у тому, що доля нашої держави вирішується не в далеких високих кабінетах, а прямо тут — на полі бою. І ми були праві.
Через три роки ми так само переконані в цьому. Ми озираємося на складний шлях, який пройшли за цей час, і розуміємо, що нам є чим пишатися, і абсолютно точно є заради кого і заради чого боротись.
А отже і сьогодні доля країни залежить від тих, на чиїх плечах тримається фронт.
Хоробрості українського солдата заздрить кабінетний генерал будь-якої армії світу. Мужності й самовідданості українського спротиву віддають шану мільйони.
Новітня воєнна доктрина, новітня геополітична карта світу, новітня історія пишеться в траншеях — де український солдат наближає мир, своїми точними влучаннями в ціль противника.