Як говорила видатна українська поетеса Леся Українка: «Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів».
В даному випадку мова йде про невиліковну хворобу суддів всіх ланок судової системи України – катастрофічний рівень корупції та непереможне бажання служителів Феміди до різкого збагачення.
Так от, продовжуючи журналістське розслідування, щодо розкрадання корисних копалин на території Полтавської області скандально відомою турецькою компанією «Онур» та незаконне притягнення до кримінальної відповідальності слідчих Національної поліції в Полтавській області працівниками Державного Бюро Розслідувань, редакцією «Останній Бастіон» з відкритих джерел отримано інформацію, що 30 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі Нізельковської Ліліани Валентинівни, Герасименко Вікторії Миколаївни та Костенка Володимира Григоровича, перебуваючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського апеляційного суду, володіючи напрацьованою роками практикою, здійснили обряд по похованню кримінального провадження за підозрою засновника ТОВ «Захід-Інвест Груп» Котова Дениса Євгеновича та виконуючого обов’язки директора ДП «Шовкорадгосп «Хорольський» Шевчуги Віталія Миколайовича та службових осіб турецької компанії «Онур» у розкраданні корисних копалин, де завдано збитку державі на суму 243 мільйони 729 тисяч гривень.
Проаналізувавши вказане рішення суддів, що є загальнодоступним за цим посиланням - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79628006, складається таке враження, що ми живемо не в Україні, а в Древній Греції, де судді Полтавського апеляційного суду сидять на Олімпі та, ототожнюючи себе з богами, приймають такі «правильні» рішення.
У самій ухвалі суддів Полтавського апеляційного суду зазначено:
«Як вбачається із матеріалів провадження, слідчим здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.240 та ч.2 ст.28 ч.5 ст.191 КК України. Відомості до ЄРДР за даними фактами внесено 22.07.2017, 05.02.2018 та 12.07.2018. 07.11.2018 року одному з вищезазначених фігурантів кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.5 ст.191 КК України. 08.11.2018 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Постановою заступника прокурора Полтавської області від 03.01.2019 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017170330000352 продовжено до шести місяців, тобто до 07.05.2019 року».
У вказаній ухвалі також зазначено: «оскільки прокурор після внесення відомостей до ЄРДР про вчинення злочину 12.07.2018 та об’єднання кримінальних проваджень не мав повноважень продовжувати строк досудового розслідування до шести місяців, так як це віднесено до повноважень слідчого судді, то постанова від 03.01.2019 не відповідає вимогам закону, а отже, строк досудового розслідування не є продовженим. Поза межами строку досудового розслідування не може бути застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи».
Під час прийняття рішення Феміда осліпла, а колегія суддів здійснила посилання на те, що відомості про кримінальне правопорушення за одним із фактів внесено до ЄРДР 12.07.2018, тобто після введення в дію змін згідно із законом № 2147-VIII від 03.10.2017, та у даному кримінальному провадженні необхідно застосовувати положення КПК в редакції вказаного Закону.
На підставі цього колегія суддів також зазначає: «Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обовязків осіб, національні органи зобовязані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід».
Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Цікаво, що ж спонукало колегію суддів дійти до такого маразму та тлумачити якісь видумані колізії на користь підозрюваних, діями яких державі завдано збитку на понад 243 мільйони гривень, не зважаючи на чітке регулювання вказаних випадків чинним КПК України виходячи з наступного: під час прийняття цього рішення колегії суддів закрила очі на вимогу частини сьомої статті 217 КПК України, якою все ж таки врегульовано питання початку досудового розслідування та в якій зазначено: «днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об’єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше». Враховуючи цей факт заступник прокурора Полтавської області все ж таки був наділений повноваженнями продовжувати строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017170330000352 до шести місяців, тобто до 07.05.2019 року.
Ви запитаєте, а які ж наслідки даного судового рішення? А все дуже просто. Вказана ухвала апеляційного суду набрала законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. З цього можна зробити висновок, що своїм рішенням судді вивели з числа підозрюваних Шевчугу В.М. та Котова Д.Є., які вважають, що їх повторно притягнути до кримінальної відповідальності за це саме діяння неможливо. Як наслідок кримінальне провадження з установленими збитками державі на суму 243 мільйони 729 тисяч гривень існує, але до відповідальності Шевчуга В.М. та Котов Д.Є. до цього часу не притягнуті.
Виникає питання до правоохоронців: а чи притягувався до кримінальної відповідальності Шевчуга В.М., за зловживання владою та службовим становищем по ч.2 ст.364 КК України, будучи виконуючим обов’язки директора ДП «Шовкорадгосп «Хорольський», та самовільно, без погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України надав дозвіл ТОВ «Захід-Інвест Груп» та компанії «Онур» на видобуток корисних копалин???
Про це, а також про те, хто такі Д. Володимир та З. Олександр та яку роль вони відіграють у всій цій історії, ми розповімо Вам у наступних публікаціях.
Геннадій Сікалов