Після ліквідації двох ключових антикорупційних органів демократичний відступ Києва нарешті привернув увагу всього світу.
Як демократична держава, Україна зазнає нападок з двох сторін. Перший і найочевидніший ворог — Москва, яка давно прагне повернути країну до часів, коли вона була лише іграшкою Кремля, звичайним російським сателітом.
Про це пише Politico.
Однак, можна стверджувати, що існує ще один підступний і руйнівний ворог — власне напівавторитарне керівництво країни.
Саме так уже кілька місяців стверджують опозиційні депутати та активісти громадянського суспільства, адже президентська адміністрація України дедалі більше концентрує владу, послаблюючи інші органи управління та регіональні інституції — зокрема й парламент, а також залякуючи критиків, намагаючись заглушити їх галасливими кампаніями або звинуваченнями у проросійській діяльності.
Вони кажуть, що масштаби цього демократичного відступу стали зрозумілішими цього тижня, коли президент Володимир Зеленський ліквідував два ключові антикорупційні органи, які розслідували справи топ-чиновників. Цей крок викликав перші за час повномасштабного вторгнення росії у 2022 році масштабні вуличні протести по всій країні.
У Києві сотні протестувальників зібралися біля адміністрації президента, а в десятках інших міст, включно з Львовом та прифронтовими Одесою і Дніпром, збиралися ветерани, діючі військові та цивільні. Попри протести, Зеленський затвердив новий закон, який передає значні повноваження щодо Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) генеральному прокурору, призначеному за політичним принципом.
Президент США Дональд Трамп, давній «друг-ворог» Зеленського, міг ненавмисно стати союзником українського лідера у боротьбі проти антикорупціонерів.
«Він знає, що США не будуть на нього тиснути», — сказав колишній міністр Зеленського, який побажав залишитись анонімним через побоювання репресій. Рішення ліквідувати органи стало результатом «усвідомлення, що НАБУ продовжить наближатися до інших у внутрішньому колі влади», — зазначив він, наводячи приклад розслідування НАБУ щодо захоплення земель, у якому фігурував колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов, що лякав посадовців.
«Це логічне завершення посилення контролю вдома. Нова наратив проста: ти або з Зеленським, або ти російський агент», — додав він.
За словами Стівена Беннона, колишнього головного стратега Трампа та ведучого подкасту «War Room», рішення Зеленського ліквідувати антикорупційні органи могло бути розумним. «Він знає, що MAGA намагається звинуватити його у крадіжці мільярдів. Краще, щоб Маржорі Тейлор Грін і War Room плакали про корупцію, ніж щоб у офісі були люди, яких він не контролює і які роблять щось із цим», — сказав він POLITICO.
Під тиском суспільства та ЄС Зеленський, здається, пішов на поступки, заявивши у своїй вечірній промові у середу, що внесе нове законодавство, яке врахує вимоги протестувальників і забезпечить «всі норми для незалежності антикорупційних інституцій».
Що він мав на увазі, лишається незрозумілим, і це не вгамувало громадський гнів щодо закону, підписаного в такій поспіху.
Ці два органи були створені у 2015 році за наполяганням ЄС та інших міжнародних партнерів, зокрема адміністрації тодішнього президента США Барака Обами. Вашингтон і Брюссель хотіли бачити, як Україна реально бореться зі своєю глибоко вкоріненою й ендемічною корупцією, і наполягали на створенні антикорупційних органів, незалежних від уряду, які були б достатньо потужними, щоб розслідувати зловживання топ-чиновників і осіб із політичними зв’язками.
Проте Закон №12414, який Зеленський швидко підписав після того, як його поспіхом ухвалили у Верховній Раді майже без прецедентів, тепер позбавляє НАБУ і САП цієї незалежності. Натомість він надає Офісу генерального прокурора повноваження видавати накази цим органам і передавати справи прокурорам свого вибору, фактично руйнуючи запобіжники, які захищали ці структури від політичного втручання.
У своєму зверненні у вівторок увечері Зеленський запевнив українців, що не має наміру підірвати роботу жодного з органів, натякнувши, що зміни необхідні, щоб убезпечити їх від російського впливу. «Антикорупційна інфраструктура працюватиме, але без російського впливу — від нього треба очиститися. І має бути більше справедливості», — написав він в інтернеті.
Проте ні він, ні його впливовий керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, який фактично виступає співпрезидентом, не пояснили, як саме Москва могла впливати на ці органи.
Леся Василенко, опозиційна депутатка від проєвропейської партії «Голос», назвала ліквідацію антикорупційної структури «поганим рішенням. Неправильним рішенням». В інтерв’ю POLITICO вона сказала: «Я дуже горджуся українцями, які вийшли на вулиці заради того, що правильно, і заради тієї України, якої справді хочуть люди». Водночас вона застерегла: «Ми живемо у дуже складний час. Найменше, що нам зараз потрібно — це революція посеред війни».
Безумовно, посадовці НАБУ та САП вважають Закон №12414 загрозою для своїх місій. «Фактично антикорупційну інфраструктуру було ліквідовано голосами 263 депутатів», — сказав керівник НАБУ Семен Кривонос на спільній пресконференції з головним антикорупційним прокурором Олександром Клименком. «Ці дві незалежні інституції, НАБУ та САП, фактично стали повністю залежними». (За даними місцевих ЗМІ, 18 депутатів, які голосували за новий закон, є підозрюваними в справах НАБУ.)
Попри запевнення Зеленського, так само вважають і європейські посадовці та дипломати. Протягом місяців вони в приватних розмовах гостро критикували демократичний відступ українського президента. Їх турбували чистки й перестановки, які призвели до відходу більш незалежних міністрів і посадовців, таких як колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та колишній очільник національної мережі передачі електроенергії Володимир Кудрицький.
Їх непокоїло звільнення командувача Збройних сил генерала Валерія Залужного — який конфліктував із президентом щодо воєнної стратегії та необхідності мобілізувати більше українців для боротьби — і незрозумілий вплив Єрмака на Зеленського. Євроофіційні особи також висловлювали побоювання, що пошуки зрадників і російських колаборантів перетворюються на політичні гоніння, спрямовані на придушення критиків.
Проте до цього часу всі ці занепокоєння залишалися приватними — переважно, щоб не робити Москві пропагандистський подарунок і не послаблювати західну підтримку оборони України.
Але цього разу все інакше.
Перед ухваленням нового закону єврокомісарка з питань розширення Марта Кос написала у соцмережах, що ця ситуація зашкодить переговорам щодо вступу України в ЄС. «Незалежні органи, такі як НАБУ та САП, є надзвичайно важливими для європейського шляху України», — зазначила вона. Тим часом посли країн «Великої сімки» у Києві виступили із спільною заявою, в якій висловили «серйозні занепокоєння».
Інші високопосадовці Брюсселя також висловили своє невдоволення, зокрема президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, яка вимагала пояснень від Зеленського.
Чому ж європейські чиновники тільки зараз публічно висловлюють побоювання щодо цієї монополізації влади?
Частково тому, що цей крок щодо антикорупційних органів був надто очевидним. За даними публічних джерел та антикорупційних посадовців, які розмовляли з POLITICO на умовах анонімності, НАБУ відкривало провадження щодо справ інсайдерів із президентської адміністрації та міністрів. Додатково президентська адміністрація почала переслідувати антикорупційних активістів, таких як Віталій Шабунін, голова ГО «Центр протидії корупції».
Шабунін попередив у соцмережах: «Генпрокурор Зеленського припинить розслідування проти всіх друзів президента».
Гострота суспільної реакції, ймовірно, також привернула увагу ЄС. Англомовне видання Kyiv Independent, яке уважно читають у Брюсселі, опублікувало гостру редакційну статтю під заголовком: «Зеленський щойно зрадив демократію України — і всіх, хто за неї бореться».
Опозиційний депутат Микола Княжицький також вважає, що спусковим гачком для ліквідації органів стало їхнє розслідування справ інсайдерів із президентського офісу. «НАБУ було близьке до пред’явлення обвинувачень кільком дуже впливовим особам, і влада терміново мусила себе захистити», — сказав він POLITICO.
Він також припускає, що Зеленський і Єрмак вважали, що зможуть обмежити незалежність органів і уникнути покарання. «Вони вірять, що ані ЄС, ані США не приділятимуть стільки уваги діяльності антикорупційних органів, як раніше, бо й так будуть змушені підтримувати Україну», — зазначив Княжицький.