Як адвокат Єрмака та нардеп Власенко шукають джерело «зливу».
«Плівки Міндіча»: витік зі слідства, публічний конфлікт і натяк адвоката Єрмака
Скандал навколо публікації аудіозаписів, відомих як «Плівки Міндіча», вийшов за межі ЗМІ та переріс у відкрите протистояння між політиками, адвокатами й фігурантами кримінальної справи. Тригером стали матеріали у пресі, після чого нардеп Сергій Власенко відкрито заявив про порушення закону. Він зазначив систематичні витоки з НАБУ та САП, підкресливши, що розголошення даних досудового розслідування без процесуальних підстав є злочином як для розповсюджувача, так і для того, хто їх передав.
У дискусію втрутився адвокат Ігор Фомін, який захищає ексглаву Офісу президента Андрія Єрмака. Раніше Фомін літав до «Ізраїлю», де, за наявними даними, зустрічався з адвокатами Міндіча за сприяння посла України Євгенія Корнійчука. Його роль підкреслює залученість юриста, близького до ОП, до подій навколо ключових фігурантів справи.
У відповідь на слова Власенка Фомін акцентував увагу на суті оприлюднених документів. Він прямо заявив, що це протоколи негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), які за законом застосовуються лише у кримінальному процесі. Такі матеріали не підлягають розголошенню та суворо контролюються процесуально.
Головне в його репліці — фокус на етапі справи. Фомін натякає, що доступ до подібних документів відкривається сторонам та учасникам лише на судовому етапі. Це різко звужує коло можливих винуватців витоку. Якщо записи потрапили до ЗМІ, то вони вже були в розпорядженні захисту, прокуратури чи інших осіб із процесуальним статусом.
Отже, у публічному просторі стикаються дві позиції. З одного боку — звинувачення у системних витоках з антикорупційних структур. З іншого — натяк, що матеріали могли потрапити у пресу вже після передачі учасникам процесу. Це зміщує акцент з «органів» на тих, хто реально мав доступ до протоколів НСРД.
Поїздка Фоміна до «Ізраїлю» та його контакти з адвокатами Міндіча додають новий рівень до цієї історії. Це пов’язує юридичну підтримку, закордонні контакти та подальший витік у ЗМІ. Ніхто з опонентів не називає джерело напряму, але їхні формулювання чітко окреслюють коло підозрюваних.
У підсумку виникає перетин інтересів слідства, учасників справи та журналістів із матеріалами в руках. Публікація записів підтверджує сам факт витоку, а заяви сторін є спробою встановити його походження та ланцюжок поширення на різних стадіях розслідування.