Доведені до відчаю люди кажуть, що їх виживають із власної, ними побудованої, країни.
Українофобська політика Уряду Зеленського вивела на вулиці міст та містечок тисячі людей, більшість яких хоч і голосували за кварталівського блазня, але виявилися неспроможними терпіти надалі його єзуїтські жарти з повного поневолення українців шляхом впровадження драконівських податків у вигляді тарифів на ЖКП.
Ми вивчали, разом із протестувальниками, реакцію слуг Люцифера, які тимчасово займають владні кабінети не тільки на Печерських пагорбах, але і у царині проросійського плебсу — славному місті Полтаві.
Доведені до відчаю люди кажуть, що їх виживають із власної, ними побудованої, країни. Штовхаючи у спину, виганяючи на чужбину, створюючи нестерпні умови не життя, а існування.
Шляхом не мовчазного спротиву вони чекали не слів, а дій можновладців, які клялися захищати народ України.
Не дочекалися. Ні Синєгубого, ні Біленького, ані будь-кого.
Проблему, створену Зелинським та його кукловодами, тепер намагаються «вирішити» сам Зелинський, уся його продажна рать у вигляді слуг та служок, баби Юлі, ПетьМени, професійні активісти, різного роду політичні лузери та всілякі зайди.
Важко спостерігати за поневірянням людей, яких змушують кроками міряти пішохідні переходи, вірячи у якісь казки, що їх хтось почує чи побачить.
Я зараз не поділяю закликів перекривати траси. Провокатори від влади ведуть людей подалі від місця вирішення їх проблем — теплих та комфортних владних кабінетів. Тільки там, відчувши звіриний страх від розлючених та згуртованих людей, і, тільки тоді, коли у чиновників від страху потече між ніг, люди будуть здатні отримати бажане — захист своїх прав, свобод та людської гідності.
Нагадаю, що українська ГТС збудована не коштом олігархів і Зелинського, як і газотранспортні мережі, та ЦМК на нафтогазових родовищах України. Вони збудовані коштом платників податків, над якими зараз знущаються слуги Люцифера, Зелинський та його зграя.
Але шлях до перемоги лежить через поле бою.