Або хто насправді програв Полтавську битву...
Радити можна лише тому, хто здатен чути. Елементарно? Так. Далі. Радять, як правило, двоє – гарний і дурний, щось на кшталт доброго і поганого полісмена в кримінальних історіях.
Ще далі – обов'язкова наявність розуму у того, хто слухає. Слухач з більш-менш пристойним IQ пристане на гарну пораду і матиме зиск як в особистому житті, так і в громадському. Тут ще елементарніше: добра порада доточить статки (шість разів виграєте ₴1 900 000 в лотерею, наздогнавши фартового слугу Павлюка), дозволить знайти роботу до душі (ні-ні, провізором в Аптеку Низьких Цін – занадто багато хочете!) і вакцинуватися не лайном, а Pfizer'ом.
У випадку із Зе (далі – Зе-ський) рулять протилежні гарним обставини. Його вухо ще з часів гри на роялі було налаштоване винятково на пафосні панегірики таланту блазня і тупий шелест бабла.
Чи міг шоу-простір сцени Кварталу і глядацького залу, об'єднаний єдиним поривом знімати штани, гиготати з повії-неньки і бути якомога далі від реального життя з війною, зведенням кінців з кінцями, сопельками у нащадків, чоботами на зиму і ще чортовою силою-силенною прикрощів, глухих кутів і дірок, породити щось інше, крім оцієї аполітичної ляльки? Звичайно, ні. І це теж елементарно.
Лише у казці Ванько-придурок міг претендувати на яку-не-яку принцесу і півцарства у добавок. Пригадайте, Іван ніколи не діставався трону самотужки – суттєво помагали недоумку то горбатий коник, то щука з ополонки, то трансформації Василиси у жабу і навпаки.
Оскільки земляки, принаймні нині суще їхнє покоління, й були народжені, щоб з казок фабрикувати бувальщину, вони й пересадили Васька Голобородька з теплої черені квартальної печі на Банкову. Масі було по барабану, хоч декому з хитрунів раптом здалося, що можна погратися з буттям у рулетку – а раптом з доброго дива щось перепаде від наобіцяного велосипедистом?
Фройд: а не тому Ігор Валерійович і поставив саме на зелену жабу? Перед цим ним же препаровану і нашпиговану зеленим еквівалентом? Де він тільки у тій жабі Василису угледів?
Далі теж азбука. Коли ідіотизм біомаси виніс вже препарованого і нашпигованого Зе-ського у абсолютно чужий йому простір, налаштована на осанну слухавка продовжує нашорошено шукати грому фанфар. А посіпакам тільки дай, трублять: ти й найвеличніший, і полонених повернув, і війну практично закінчив, і Байден тобі кореш мало не по бані, і Люся – Арестович, і Мендель – дівчинка.
Яке у біса НАТО? Колега Джо задля вступу туди України і пучкою не кивнув. А нашому зеленому Котигорошку лише прикрий випадок завадив голіруч зупинити зелених (знову цей пан Зигмунд!) чоловічків у Криму!
З інтерв'ю Зе-ського програмі «Axios» тепер кожен простий кукурудзовод з Айови знає, що з того російського двоголового бройлера тільки б пір'я полетіло. Уявляєте світ, якби не збіглися у часі окупація Криму бройлером і зйомки чергового шедевру про «дружину-білявку з третім розміром» у Москві?
Позаяк чисто фізично герой не міг вмерти на двох фронтах зразу – у ліжку з Оксаною Акіньшиною («Вєркой» у мильному блокбастері про «8 нових побачень») і на Сапун-горі під Севастополем – встояли режими Недопалка в Росії, Лукашенки – в Білорусі, Асада – в Сирії, Мадуро – у Венесуелі, Іра – в Північній Кореї, а Трамп переміг Хілларі.
Не виключено, що саме зайнятість Зе-ського у зйомках генітального російсько-квартального non plus ultra завадила зупинити і пандемію SARS-CoV-2 ще на стадії інфікування уханьських кажанів – він би їх теж позбивав отим, чим грав на роялі.
А от останній, на шістнадцять хвилин відосик Зе-ського випав з логічного ряду. Склалося враження, що вождь зовсім не дослухається до порадників. Бо на таку кількість жовчі на адресу попередника не здатні і подоляки з менделями.
Бідного пана Ганапольського, завжди витриманого аж до індиферентного стану визнання Зе-ського президентом, від вишукано театральної самодіяльності кривляки ледве шляк не трафив! Там (у вечірній програмі «Ехо України» на «Прямому» 4 лютого) було вже так, що огризнись служива Василевська-Смаглюк бодай ще одним безособовим займенником, Матвій Юрійович міг би й зректися президента. Швидше за все, матом.
Певно ж, і ви чули скрадливо виголошені Зе-ським безсумнівні проукраїнські істини. Певно ж, у кожного з нас вони зачепили якісь особливі струни – когось на сльозу пробила хвацька налаштованість пацана показати анекдотичним прізвищам, хто тут нелох на районі; іншого не міг залишити байдужим щирий захват онука героїчним минулим дідів-нацменів; ще хтось вищав в екстазі від міміки і артикуляції паяца у моменти його просвітленого виходу на висоти національної ідентифікації; когось потішили розумування про історичні долі телеканалів та їх власників.
Не можна виключати й випадків каталепсії серед людності Південного Сходу від передозування російською мовою з вуст Великого Примиренця і Об'єднувача Земель Давньоруських і прочая, і прочая. Правда, міг би зачепити й те яйце, звідки вилупився особисто. Та то таке, нехай.
У 16+ хвилинному професійному бла-бла-бла важливий підсумок, чи не так? На те воно й резюме, щоб висіти крапкою над і. Ні-ні, подумали ви зараз точно не про те. Так ось цвяхом, ба – ухналем останнього відосика Зе-ського був неперевершений пасаж параноїка. «Президент» так нашуганий попередником, що навіть у популяризації підстав для припинення трьох ворожих каналів зірвався на явну брехню!
З усім можливим і доступним шоумену сарказмом було убивчо виголошене наступне: «…чому тоді на каналах ярого борця з російською пропагандою і її агентами цих самих агентів в останні три дні показують частіше, ніж рекламу вашого нового масла «Рошен»?
Наші побіжні зауваги.
Перша: медведчукові канали причинені справедливо. Інша річ – чи законно?
Друга: Зе-ський не дивиться «Прямого». Якби дивився, знав би – російські агенти на цьому каналі представлені винятково прізвищами його слуг.
Третя: непогане в принципі масло «Рошен» на окремих переляканих, хоч і потомственних, «українців» діє у якості проносного – он як понесло актора розмовного жанру.
Четверта: скуплені наспіх в книгарнях Києва Булгаков і Акунін жодним чином не свідчать про начитаність маніпулятора, бо російськомовній українській ваті недостатньо переконливою здалася віяльна демонстрація чеків на бігцем придбані Ю-ю-юлею книжки. От якби чеками позакладав прочитані сторінки…
П'ята: фінальна третина відосика Зе-ського виявилася суттєво збіднена обмеженістю фактажу. Хіба Порошенко запам’ятався лише тим, що хрестив Київську Русь і заснував Запорозьку Січ? А програна тезкові Полтавська битва? А підпис під сепаратним Брестським миром і здача УНР німцям? А вбивство Сергія Мироновича Кірова? А отруєння Навального? Спреєм «Рошен»?