Машка-копіпаст
Товариство, абстрагуємось від свого атеїзму – на язик так просився біблійний опіум для народу, зопалу так хотілося назвати недолугість, імплантовану в дипломатичне середовище під час війни, «валаамською ослицею»! Чисто з лексичних міркувань. Та після солідної аргументації Сергія Сидоренка з «Європейської правди» речемо: оця єрмакова послиця точно не валаамська!
Сексологиня Олеся Ілащук не тягне на ослицю. І навіть секс тут ні до чого. Бо героїня міфічного епосу за Вікіпедією – «створіння тихе, покірливе, мовчазне». Але доведене до стресу ідіотом хазяїном раптом висловлює протест, виявляється здатним на захист своєї думки і рішучі дії.
«Тоді Єгова зробив так, що ослиця заговорила. Вона спитала Валаама: «Чому ти весь час мене б’єш?» Валаам відповів: «Ти зробила з мене посміховище. Якби я мав меча, то вбив би тебе». Ослиця сказала: «Ти їздив на мені все життя. Хіба я колись тобі таке робила?»
Екстраполюємо: чи могла мати місце подібна розмова між валаамською Олесею і офісним Андрієм? Навряд чи. Бо з офісом не сперечаються – програшний варіант з трагічним епілогом. І про те, хто на кому їздив, іншим разом, коли стане на отому вистражданому часі.
Офісу, в якому чесноти пошуковців замикаються на спільному сидінні на горщику, по барабану, що трагедію «жне» Україна. Маячать Таран у Словенії, Венедіктова у Швейцарській Конфедерації.
Ілащук «на Болгарію» є вершиною ідіотизму з повним ігнором думки МЗС, так би мовити «міністра» Кулеби, інтересів України в очевидно проблемному регіоні і здорового глузду. То так, було всього у нас під шатами корабельних сосен, але бог милував – ще не було алкашки-машки в Мінзаксправах.
Подейкують із-за зачинених дверей, що Зе відмінить оце своє дубувате:
Надто суголосними є волання громадянського суспільства і дипломатичних кіл України та регіт світового амбасадорства щодо «кормлєнія Ілащук на Болгарії»!
І тому наразі принципово найсуттєвішим є відповідь на запитання: що пересилить – спільний горщик чи еволюція «боневтечі»? У шоумена є шанс довести, що «Не всі осли ходять на чотирьох ногах» (четверта книга П'ятикнижжя — Книга Числа, розділи 22-24).