НАБУ і САП під контролем Генпрокурора: відкат реформ після Революції Гідності.
Сьогодні вранці, під білим шумом навколо атаки на НАБУ та САП з боку СБУ та ОП, пан Бужанський зі своїм правоохоронним комітетом фактично реанімує прокурорський вплив початку 2010‑х у стилі «Пшонки».
Правки до законопроєкту №12414 — це повне повернення в минуле. Бо навіщо тримати НАБУ, САП і ВАКС, якщо можна мати свого на 100 % Генпрокурора?
Генпрокурор тепер може:
• Забрати будь-яку справу з НАБУ і передати її туди, де «краще зрозуміють», наприклад у ДБР або СБУ. Зручно для корупціонерів, чи не так?
• Призначити «правильного» прокурора для справ НАБУ. Тобто: «цей прокурор сьогодні працює, а цей уже не працює, бо не так дивиться на справу».
• Вирішувати, чи може керівник САП взагалі щось курувати. А якщо не може — призначити іншого, ще більш слухняного.
• Впливати на строки розслідувань. Бо навіщо суд, якщо є потрібний календар обшуків та слідчих дій?
• Регулювати угоди в справах НАБУ і САП, тобто контролювати, хто піде під суд, а хто піде на каву (с).
Ви справедливо запитаєте: навіщо тоді НАБУ? Навіщо САП?
Питання риторичне. Після таких правок НАБУ і САП залишаться лише як декорація для союзників, без повноважень і можливостей у боротьбі з корупцією, щоб ЄС та США не питали, де антикорупційна система.
Система буде.
Просто антикорупційною вона буде лише в буклетах.
А далі все просто: усі справи щодо друзів президента, родини Міндічів та іншого VIP‑оточення плавно розчиняться в прокурорському повітрі.
Електронне декларування стане ритуалом без наслідків.
Спецконфіскація перетвориться на ще один вид спеціального розкрадання.
А ті, хто боровся за реформи після Революції Гідності, отримають головне: відкат до стану «Стало як при Пшонці».