А взагалі, це добрий знак, що частина депутатів хочуть скласти мандати.
Є шанс, що на наступних виборах до парламенту піде менше людей, які сприймають законодавство як супутню, а не основну, сферу діяльності.
Та й просто — менше випадкових людей, які щиро зрозуміли, що в інших активностях можуть бути більш корисними й ефективними (і собі, і суспільству).
Уже колись писала, але повторюся: практично всі пострадянські політики (а на Україну, якщо говорити про інститути держави і суспільства, чекає ще довгий шлях виходу з пострадянського болота) — це політики-амфібії, які перебувають у стані транзиту. У тому сенсі, що вони весь час роздвоюються — між Я і Державою, між корпоративними інтересами та інтересами суспільства, між схемами і законами тощо. (залежно від специфіки тієї чи іншої пострадянської країни).
Вищий ступінь роздвоєння (найменш вловимий суспільством) — між політичною дією (популізмом) і діяльністю (результатом). Простіше кажучи, коли політична дія/дія як імітаційний початок повністю замінює політичну діяльність як творчий початок (те саме суспільне благо).
В умовах війни такого підходу (в силу деструктивності) просто не повинно бути. Якщо ми хочемо зберегтися і перемогти, внутрішні трансформації не менш важливі, ніж наша зовнішня обороноздатність.