Як я завжди говорив, історію у нас викладають неправильно...
Якщо будівельник побудував людині будинок і свою роботу зробив неміцно, а будинок, який він побудував, звалив і убив господаря, то цей будівельник повинний бути страчений.
Параграф 229 Кодексу Хаммурапі, Древній Вавилон, 3770 років тому
Як я завжди говорив, історію у нас викладають неправильно.
Бо ця історія не змушує (майбутніх) громадян замислюватися.
Ось цей текст починається з одного з найдавніших задокументованих принципів «дзеркального таліону». Дзеркальний таліон (і таліон взагалі) це система різного роду симетричних правових наслідків, найвідоміша з яких відображена в Торі (і Біблії) - «око за око, зуб за зуб». Якщо ти вбив, то і тебе вб'ють.
Таліон виглядає для нас не дуже логічним. Наприклад якщо в результаті недбалості будівельника загинув син того кому він будував будинок, то треба вбити сина будівельника. Дикувато, так? Син то причому? Зате якщо помре раб або інше майно, то вже можна компенсувати, причому раба рабом, а майно майном і, природно, горе-будівельник повинен відремонтувати розвалене.
Звичайно, застосування методів дзеркального таліону за недотримання ДБН здається варварською мірою, але це було МАЙЖЕ ЧОТИРИ ТИСЯЧІ РОКІВ ТОМУ. Так, саме чотири тисячі, тому що Кодекс Хаммурапі це результат реформи раніше існуючих правових відносин в Древній Месопотамії (це п'ята ітерація правових реформ, якщо бути точним).
Причому, якщо мова не йшла про якісь критичні руйнування, то закони Хаммурапі є актуальними прямо зараз.
Ось, наприклад, параграф 223.
Якщо будівельник, будуючи кому-небудь будинок, зробить свою роботу неміцно, так що впаде стіна, то він зобов'язаний звести стіну своїм коштом.
Дивіться, чотири тисячі років тому немиті козопаси з Південної Месопотамії знали що робити, якщо підрядник автодору поклав асфальт восени, а навесні асфальт зліз або залишив ями глибиною з Маріанську западину. Застосувавши Кодекс Хамураппі, ми б могли вимагати від підрядника своїм коштом відновити стан дорожнього полотна.
Але у нас більш прогресивні закони України й тендерна документація автодору та облдорів, тому ми всі можемо навесні тільки перераховувати хребтом вибоїни на дорогах. Так вийшло і нічого з цим зробити чомусь не можна.
Просто в Південній Месопотамії майже доріг не будували, а якщо і будували, то силами армії Хаммурапі (безпосередньо ручками працювали військовополонені в статусі рабів) і тому не було потреби якось окремо регулювати дане питання. Але якби дороги там будували як вдома в приватному порядку, то питання було б врегульоване. У кодексах навіть про черпаки для поливу на полях є, так що все б було, не сумнівайтеся.
Якби нашим громадянам викладали історію правильно, вони могли б задуматися і поставити запитання. А якого біса ЧОТИРИ ТИСЯЧІ РОКІВ ТОМУ подібні нюанси були врегульовані, а у нас тут якась дичина твориться і бабки зникають і розчиняються в нікуди щороку?
Як так вийшло? Ми що гірше козопасів та рабів у Вавилонії? Начебто ні.
Але громадяни це питання не ставлять, бо вчителі історії відтарабанювали матеріал, учні його механічно повторювали, максимум там вкладається радянська псевдоаналітика про закріплення рабовласницького ладу і прав вавілонської аристократії.
Звичайно, всім насрати на рабовласницький лад, так само як і на його зміцнення чотири тисячі років тому в тих місцях де нині розсікає на пікапах Тойота ІДІЛ. Плювати й тому ніхто не слухає курс історії Стародавньої Месопотамії та висновків з нього ніяких не робить.
І питань ніяких не ставить.
А дарма...