Чому Андрій Пишний клав на Зеленського?
Чи є корупція в НБУ, чи її там немає?
Відповідь на це питання залежить зараз від статусу його автора. Наскільки мені відомо, правоохоронні органи тільки вивчають це питання, повільно, але впевнено. Втім є серйозні ознаки того що корупція таки є, і вона не побутова, і немаленька. Набувши певний фах у роботі центрального банку, поділюсь з вами вузькими місцями роботи НБУ, де може виникнути корупція, і крім стереотипного нагляду їх дуже багато.
- Робота із заставами. Не секрет, що НБУ тривалий час у заставу від власників банків приймав майнові комплекси. З часом окремі банки рефінансування не повернули і їх застави опинились у власності НБУ. Корупційна складова тут була завжди і підтверджень тому багатенько. Одним із яскравих прикладів цього є справа Миколи Каленського, який за часів головування В. Гонтаревої працював головою регіонального відділення НБУ по Києву та області і прийняв від VAB-банку заставу за вартістю, яка була в 10 разів завищеною. Певну роль в цьому процесі відіграв перший заступник голови НБУ пан Писарук (нині голова Райффайзенбанку), але під суд потрапив Каленський, якого від НАБУ не врятувало і перебування у складі Ради НБУ. Нещодавно історія отримала своє продовження при продажу Білоцерківської ТЕЦ, яку у 2015 році НБУ оцінив у 1,9 млрд грн, а в 2023 році намагався продати менше ніж за 0,3 млрд грн.
- Закупівля складних продуктів. Другий за розміром корупційний ризик – це закупівля складних послуг, специфічного обладнання та програмного забезпечення. Щоб перевірити такі закупівлі контролюючим та правоохоронним органам потрібно мати певні знання. Нещодавно сплила кримінальна справа, за якою один з системних банків попався на відкатах від продавців програмного забезпечення, але виявилось, що той самий продавець фактично регулярно числився як постачальник аналогічного програмного забезпечення в НБУ (друге та третє посилання). Є сумніви, що стандарти, які застосовувались до банків, були іншими по відношенню до НБУ. Закупівлі НБУ в ІТ-секторі ще тільки будуть вивчатись «під мікроскопом», оскільки в корупційному аспекті тут не тільки закупівлі на потреби самого НБУ, але і його рекомендації щодо придбання спеціалізованого ПЗ банками.
- Послуги космічного рівня. Іноді в кошторисі адміністративних витрат НБУ можна помітити і послуги «космічного масштабу». Наприклад, «розробка PR-стратегії» при націоналізації чергового банку – мінус 20 млн доларів або грн. Пам’ятаю, як спіймали таку фірму у 2019 році під час виборів президента. Відразу після виборів двічі змінилось керівництво постачальника PR-послуг і з’явились «ходаки», які розповідали, який цей постачальник хороший і що він навіть робив щось для Міноборони (це 2019 рік), теж мені авторитет в антикорупційній політиці. В цих космічних послугах є один нюанс: у штаті НБУ достатньо PR-фахівців і тому аутсорсинг такого роду послуг завжди викликав питання: навіщо тримати 40 осіб в департаменті і замовляти щось на стороні? Мабуть, ці послуги надавали супер-зірки космічного масштабу, тому таких постачальників між собою контролери називали «космонавтами».
- Юридичні послуги від супер юристів. Серед «космонавтів» були не тільки PR-фахівці, але і юристи. Навіщо НБУ закуповував послуги юридичних компаній по роботі в українських судах, якщо завжди мав непоганий юридичний департамент, видно з кейсу Гетманцева. 08.08.2019 року Адвокатське об’єднання «ЮРІМЕКС», яке на той час контролювалось Гетманцевим, виграло тендер на 444 443 грн на представництво НБУ в судах України, в т.ч. за трудовими спорами. За даними інформаційної системи власника даних, контракт частково виконаний, але міг бути пролонгованим та могли бути збільшені суми цієї угоди (див. четверте посилання). Адвокатське об’єднання «ЮРІМЕКС» виграло тендер НБУ до того як Гетманцев Д.О. почав працювати народним обранцем, але вийшовши зі складу об’єднання «ЮРІМЕКС» Гетманцев Д.О. не усунув конфлікт інтересів з багатьох причин. По-перше, є всі ознаки того, що він лише фіктивно переписав свою частку у ТОВ «ЮРІМЕКС» на інших осіб, в т.ч. залежних від фракції ЄС (Порошенко). По-друге, звільнившись з об’єднання, він міг продовжувати отримувати винагороду за вже проведену роботу, наприклад, за виграний конкурс. По-третє, національне законодавство визначає конфлікт інтересів як отримання матеріальної або нематеріальної вигоди, тому навіть після формального виходу з групи ЮРІМЕКС Гетманцев Д.О. залишається зацікавленим в успіхах групи на ринку юридичних послуг, оскільки тривалий час був власником і обличчям цієї групи компаній. Якщо коротко підсумувати випадок із Гетманцевим, то тут конфлікт інтересів безперечний: виграв конкурс на постачання послуг в НБУ і пішов до Парламенту призначати членів Ради НБУ, які затверджують кошторис адміністративних витрат. Думаю, що юрдепартамент НБУ впорався б із роботою і без Гетманцева, але ж як тоді правлінню Смолія Я.В. було прикормити без 10 днів як майбутнього народного депутата та голову профільного комітету? А це вже не потенційний, а цілком реальний конфлікт інтересів.
Якщо ж за людиною тягнеться цілий шлейф участі у підозрілих операціях, і її провина недоведена, але її участь у корупційних оборудках має ознаки системності (і про це навіть пишуть ЗМІ), то такій людині в керівництві НБУ робити немає чого. Щодо отримання НБУ сертифікату ISO 37001:2016 після аудиту MSECB MANAGEMENT SYSTEMS, то це всього-на-всього формальне засвідчення того що регулятор бореться з корупцією, але як бачимо на практиці не гарантія відсутності такої корупції.
На фото топ-30 постачальників НБУ, які проходили через публічні тендери, є дуже цікаві компанії. Тож, не перемикайтесь, буде цікаво! Будемо боротись і поборемо.
Автор – Віталій Шапран, колишній член Ради НБУ.