Ми наблизилися до тотального контролю.
Йдеться про рішення Вищої ради правосуддя від 7 липня 2025 року щодо судді Приморського районного суду м. Одеси — Сергія Кічмаренка.
Суддю піддали дисциплінарному переслідуванню не за корупцію, не за порушення строків, не за бездіяльність.
Це рішення ВРП стало прецедентом, коли прокуратура отримала офіційний інструмент залякування й тиску на суддів. Тепер будь-який суддя змушений обирати: дотримуватись закону й ризикувати звільненням або підкоритись позиції обвинувачення й «не перечити», щоб зберегти мантію.
Що це означає на практиці?
Якщо прокурор: не надає доказів; порушує процесуальні норми; зловживає повноваженнями — це «допустимо».
Ми наблизилися до тотального контролю.
З одного боку — ВРП із дискредитованим складом, що ухвалює рішення, які у багатьох випадках є сумнівними. З іншого — прокуратура, яка отримала владу втручатися у судову гілку через загрозу дисциплінарного покарання й звільнення. Якщо рішення щодо судді Сергія Кічмаренка не буде скасовано, право на справедливий суд в Україні перетворюється на фікцію — як і багато чого іншого…
Суд як незалежна гілка влади припиняє існування. Тепер їх ставлять перед вибором: або мовчи, або звільнять. Якщо це рішення не буде скасовано, завтра кожен суддя, який наважиться діяти по совісті, стане мішенню.
А тепер головне: попри тотальний тиск з боку правоохоронців на судову владу, особливо в останні роки, все ж залишалися проблиски надії, були справедливі рішення. Сьогодні навіть це може залишитися лише у спогадах…