Ірина Салогуб: чергова кандидатка економічних наук із Полтави захистилася на крадених російських текстах
Отже, серіал про полтавських пройдисвітів триває. Ми писали про ректора політехніки Володимира Онищенка, опонентом плагіатної дисертації якого був аж цілий двічі судимий доктор економічних наук Віктор Федорович Янукович, потім настала черга чиновниці Лесі Марталішвілі – заступниці міського голови, третьою божою улюбленицею стала Ірина Денисовець, і ось тепер до славної когорти плагіаторів додалася іще одна полтавка, тільки не Наталка, а знову Ірина.
Особа ця непроста – ціла начальниця Управління Північно-східного офісу Державної Аудиторської служби України в Полтавській області Ірина Салогуб. Про її дисертацію писали на сайті «Останній бастіон» 29 вересня 2023 року у статті під назвою «Псевдонауковці Держаудитслужби».
Мова в ній ішла про те, що пані Ірина захищала свою кандидатську дисертацію в підконтрольній їй (стосовно використання державних коштів) Полтавській державній аграрній академії (тобто за наявності конфлікту інтересів), і що голова спецради Д 44.887.01 доктор економічних наук, професор Петро Миколайович Макаренко призначив офіційним опонентом для пані Ірини свою доньку – Юлію Петрівну Макаренко… А ще автори публікації написали про таку несподівану дивину: як указала Ірина Салогуб у своєму авторефераті на с. 5, результати її дисертації були «прийняті до впровадження у ТОВ АК «Перше травня» Хорольського району (довідка № 17 від 28.01.2020 р.)», а насправді ця агрокомпанія припинила своє існування 31 травня 2013 р. А ще довідку про впровадження (№ 55 від 14.01.2020 р.) видало СТОВ «Україна» Котелевського району, у той час як це товариство також здохло припинило існувати 31.01.2019 року. Не інакше, пані Ірина має контакти з потойбічним світом. І на якому смітнику, запитували автори публікації, вона знайшла бланки та печатки неіснуючих установ?
І ось після такого інтригуючого вступу перейдемо до головного і найцікавішого – розгляду по суті самої дисертації пані Ірини.
Ось цей шедевр:
Салогуб Ірина Іванівна. Розвиток і регулювання фінансово-кредитних відносин в аграрній сфері. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук (спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством). – Полтава, 2020. Ознайомитися з нею та авторефератом можна на сайті Національного репозитарію.
Виконала цю «роботу» Ірина Іванівна в Полтавській державній аграрній академії Міністерства (прости, господи) освіти і науки України, та й захистила там же 24 червня 2020 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.887.01.
Науковий керівник – Зоря Олексій Петрович, доктор економічних наук, доцент кафедри фінансів і кредиту Полтавської державної аграрної академії.
Офіційні опоненти:
Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат економічних наук Аранчій Валентина Іванівна.
В авторефераті (на с. 16–17) та дисертації (с. 10) Ірина Салогуб зазначає, що має 12 публікацій за темою дисертації: одна стаття вийшла в 2015 р., чотири – у 2019 р., сім – у 2020 р.
Для нас це важливо знати, бо якщо ми знайдемо якийсь текст, що збігається з дисертацією, і він був оприлюднений до 2015 року, для нас не буде сумнівів у плагіатному походженні відповідних фрагментів у досліджуваній дисертації.
І ось тут нас чекав сюрприз. І не просто сюрприз – а грандіозний сюрприз-сюрприз!
Єдина стаття за 2015 рік – це ось це:
Салогуб І. І. Особливості фінансово-кредитних відносин в аграрній сфері // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – 2015. – Вип. 1 (10). – С. 304-309.
Однак, як виявилося, у виданні «Наукові праці Полтавської державної аграрної академії» за 2015 р., вип. 1 (10) така стаття відсутня, а замість неї вказана стаття: Макаренко П. М., Пілявський В. І. Методи економічного аналізу використання ресурсного потенціалу земель у підприємствах агропромислового виробництва, і розміщена вона на сс. 304–320. Щоб переконатися в цьому, достатньо подивитися на зміст журналу (вебархівна копія від 27 лютого 2022 р., а сам журнал – тут, в якому на с. 363 знаходимо «Покажчик авторів», де ніякої Салогуб немає і на інших сторінках).
Звідси виходить, що стаття І. Салогуб – така сама фантомна, як і згадані вище агрокомпанії Полтавщини, що, спочиваючи вічним сном, «впровадили» у практику її «дисертаційні одкровення».
А тепер перейдемо до найяскравішого в дисертації Салогуб – до плагіату.
Тривіального, примітивного, російсько-українського та українсько-українського, численного, нахабного плагіату, який зайняв аж 101 сторінку її дисертації. Оскільки основний матеріал дисертації (без Анотації, Списку публікацій, Змісту, Вступу, Списку використаних джерел та Додатків) викладений на 161 сторінці (сс. 24–184), виходить, що її агроекономічна дисертація уражена червоточиною на 63%.
Майже половина з цих плагіатних сторінок була вкрадена з оцієї роботи:
Долгачева Т. С. Развитие кредитования как фактора обеспечения воспроизводства в сельском хозяйстве. – Дисс. … кандидата экономических наук (спец. 08.00.05 – экономика и управление народным хозяйством). – Воронеж, 2015. Розміщена вона на сайті «Воронежский Государственный Аграрный Университет им. Императора Петра Первого» тут.
Гляньмо тільки на фрагменти порівняльної таблиці (у ній ми жовтим кольором виділили збіги текстів, бірюзовим – перефразування та синоніми, зеленим – перестановки слів місцями; ну а твердження авторки про те, що це нібито вона щось пропонує, оцінює, розробила чи робить висновки – фіолетовим).
Ніякої «власної думки» у Салогуб, очевидно, немає, бо текст один в один переписаний з російської дисертації Тетяни Долгачової. І такого добра далі буде багато: вона напише «нами визначено», «Нами пропонується», але все це буде серед вкраденого… Насправді це не Салогуб «пропонує оцінювати роль кредиту», а Долгачова в своїй дисертації 2015-го року:
Не дивлячись на свою заяву на титульній сторінці дисертації – що «Диcеpтaцiя мicтить pезультaти влacних дocлiджень. Викopиcтaння iдей, pезультaтiв i текcтiв iнших aвтopiв мaють пocилaння нa вiдпoвiдне джеpелo ______________ / І. І. Салогуб», – дисертантка, просто переклавши українською чужі (Долгачової та інших авторів) російські таблиці та рисунки, 14 разів у відповідних місцях зазначала наступне:
А це означає, що відповідна заява Салогуб про наявність «посилання на відповідне джерело» у випадку «використання ідей, результатів і текстів інших авторів» є свідомим обдурюванням членів спеціалізованої вченої ради.
Крім свідомої брехні про те, що «Проведене дослідження дозволило зробити висновок» та що «Огляд літературних джерел дозволив зробити висновок», Ірина Іванівна активно робила вигляд, що «займається наукою». Так, вона здійснювала заміни окремих слів, що їй «не сподобалися», на «більш благозвучні»: російські «сельхозпродукция» та «сельскохозяйственный» замінила на «аграрна продукція» та «аграрний», далі по тексту «коммерческие организации» и «предприятия» – на «суб’єкти господарювання», «народно-хозяйственный комплекс» – на «національне господарство», та й українські праці теж «окропила» – у них вона теж активна замінювала слова, як ось: «АПК» – на «аграрна сфера» або «аграрний сектор»; «сільськогосподарський» – на «аграрний»; «аграрний сектор» чи «сільське господарство» – на «аграрна сфера»; «організації» – на «підприємства»; «суб’єкти аграрного виробництва» – на «аграрні товаровиробники» тощо. Мабуть, то й був основний її «науковий внесок» у дисертацію?
Ну й зрозуміло, що чужі тексти переїжджають до Ірини Салогуб у її нібито «висновки». І у висновки до розділів, і навіть до кінцевих ВИСНОВКІВ дисертації (на с. 183):
Окремо слід зазначити, що І. Салогуб, переписуючи текст з різних російських джерел, 18 разів здійснювала заміни слів чи висловів про Росію чи щось російське на українські відповідники, наприклад:
Усі ці заміни «російського» на «українське» свідчать про те, що вона була свідома своїх дій щодо неприпустимості простого копіювання російського тексту без відповідних коректив та щодо наслідків неправомірного використання чужих текстів без належних покликань.
Серед «постраждалих» від надмірного апетиту спеціалістки з аграрного виробництва пані Салогуб (як тут чудово все зійшлося – і апетит, і аграрна спеціалізація, і кричуще прізвище!) виявилися не тільки російські, а й українські вчені:
Власне, дії Салогуб не відрізняються якоюсь унікальністю, тому фотокопії порівняльної таблиці щодо перелічених учених наводити не будемо, щоб не перевантажувати публікацію.
Але зробимо один виняток, бо що нас вразило – так це те, як обійшлася начальниця офісу Державної Аудиторської служби України в Полтавській області Ірина Салогуб ось із цією статтею дагестанських вчених:
Стаття, яку написали Магомагазі Камілович Камілов, Патімат Дадаївна Камілова та Заїра Магомедгазієвна Камілова, так вразила нашу полтавку (мабуть, до всієї можливо занурюваної глибини), що була повністю «включена до складу» дисертації Салогуб і зайняла сторінки 153–163.
При цьому, переписуючи в свою дисертацію російську статтю Камілових, Ірина Іванівна попросту видалила з чужого тексту згадування республіки Дагестан, Росії, норм законодавства Російської Федерації. Фразу «в соответствие с Гражданским кодексом РФ» вона поміняла на «у відповідність до вимог сьогодення» (дуже смішно!!), а чужу фразу «Авторы статьи считают, что» просто замінила на свій улюблений вислів «На нашу думку»:
Ну й на закуску – шматочок украденого тексту зі статті Цвєткова та інших (2014 р.), за допомогою якого, видаливши згадку про російську економіку, наша мадам робить висновки («Таким чином») та щось там пропонує:
Ось така «економічна науковиця» виросла на полтавському чорноземі, а енергійно «допомогли» їй у цьому, як водиться, керівник, опоненти та вчений секретар спецради. Перелічимо їх ще раз, бо вони на те заслуговують.
Науковим керівником Ірини Салогуб бувдоктор економічних наук, нині професор, завідувач кафедри фінансів, банківської справи та страхування Полтавської державної аграрної академії Олексій Петрович Зоря (фото з сайту ПДАУ).
А офіційними опонентками – Юлія Петрівна Макаренко, доктор економічних наук, професор кафедри фінансів, банківської справи та страхування Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара , член спеціалізованої вченої ради К 08.051.17 (фото ліворч із сайту ДНУ) та Наталія Вікторівна Рунчева, доктор економічних наук, доцент кафедри економіки і фінансів, проректор з науково-педагогічної та наукової роботи Бердянського університету менеджменту і бізнесу (фото праворуч із сайту закладу).
Ученим секретарем спеціалізованої вченої ради Д 44.887.01 була Валентина Іванівна Аранчій, кандидат економічних наук (тема дисертації: «Економічна ефективність яловичини в м’ясному підкомплексі АПК (на матеріалах спецгоспів Полтавської області)», 1995), доктор філософії зі спеціальності економіка підприємств і форми господарювання (2005), професор, академік Академії наук вищої освіти України, Заслужений діяч науки і техніки України (2019), нині перший проректор і Голова Вченої ради Полтавського державного аграрного університету (фото з сайту ПДАУ).
Ну з керівником усе ясно – судячі з фото, там усе пречудово.
А ось до опоненток є просте питання – ну якщо ви не в курсі останніх наукових досягнень у цій галузі, не читаєте сучасну літературу, не вмієте користуватися інтернетом, щоб перевірити текст дисертації, яку вам принесли на рецензування чи то опонування, – ну чого ви беретеся не за свою справу? Сиділи б собі тихо-мирно, спочивали на лаврах, а то тепер прославилися на весь світ!
Автор: Василь Садовий
Джерело: Плагіат і фальсифікації в наукових працях
Від Останнього Бастіону.
Ірина Салогуб не скористалася правом добровільної відмови від наукового ступеня кандидата економічних наук.
Тепер її дисертацію буде вивчати Національное агентствао із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО).