Пуйло вкотре зайнявся своєю улюбленою справою — брехологією

Валдай диктатор РФ обрав як місце улюбленої резиденції для себе і своєї родини. А ще, місцем головного російського геополітичного форуму.

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).

Отже, цього разу путін заявив, що начебто «у Декларації про незалежність України було закріплено нейтральний статус України», а кордони України були нібито визнані РФ з урахуванням нейтрального статусу. І тому, за словами Пуйла, «так не домовлялися».

Таким чином, на погляд диктатора, РФ прийшла «на захист» народу, якого «пригнічували» після Майдану. Вам не видається дивним, що тут щось явно не так?

• По-перше, існує два різні документи: Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року і Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.

• По-друге, Декларація є політичним документом про наміри Української РСР як однієї з 15 союзних республік СССР. Цим документом не утворювалася нова держава і не проголошувалася незалежність від СССР.

Зокрема, у розділі про зовнішньополітичну діяльність у Декларації висловлювалися наміри Української РСР стати у майбутньому нейтральною державою. Так, був такий пункт.

Якщо почитаєте Декларацію, то знайдете багато рудиментів — і про виняткове право Верховної Ради виступати від імені народу, і про функцію загального нагляду прокуратури... Ну, і багато чого іншого, що видається дивним на наш час.

• По-третє, 8 грудня 1991 року в так званій Біловезькій угоді намір стати у майбутньому нейтральною державою висловила не лише Україна, але й Білорусь і РСФСР.

Згодом РФ стала одним із засновників військово-політичного блоку — ОДКБ, до якого згодом приєдналася Білорусь. Вона одночасно на конституційному рівні аж до 2022 року вважалася... «нейтральною державою»!

Відтак нейтральні наміри РФ і Білорусі закінчилися ще... минулого тисячоліття. І це в той час, коли Україна ніколи не входила і не входить до жодного військово-політичного блоку.

• По-четверте, сама РФ всіляким чином перешкоджала Україні стати постійно нейтральною державою, розміщуючи на території України свої війська — Чорноморський флот РФ.

• По-п'яте, наша Конституція завжди прямо забороняла і, на жаль, донині забороняє розміщувати на території України будь-які військові бази іноземних держав. У тому числі дружніх нам держав.

Пропагандистські пасажі про начебто наміри України розмістити на своїй території у 2014 році війська США чи будь-якої іншої держави є повною маячнею. Були та нею і залишаються поки.

• По-шосте, державні кордони і територіальна цілісність України в межах колишньої Української РСР була визнана спершу РСФСР у двосторонньому договорі 1990 року.

А згодом її правонаступником РФ у двосторонньому договорі про дружбу 1997 року та у двосторонньому договорі про кордони 2003 року. Визнання територіальної цілісності України здійснене без будь-яких умов.

• По-сьоме, провокація на Тузлі 2003 року та подальші події в Криму, починаючи із захоплення нафтових вишок 19 лютого 2014 року, мали місце, коли ні в Конституції, ні в законах України не було жодного згадки про намір приєднатися до НАТО.

Положення у Конституції України щодо намірів приєднатися до НАТО з'явилися лише через 4 роки після агресії РФ проти України. Загляньте у поточну редакцію Основного Закону і його попередню версію для порівняння.

• По-восьме, Євромайдан 2014 року та будь-які інші події в Україні є внутрішньою справою України, а Статут ООН забороняє будь-якій державі втручатися у внутрішні справи інших держав.

Нагадаю, що ніхто не вводив війська до РФ, коли у 1993 році Борис Єльцин із танків розстрілював будівлю Верховної Ради РФ та за висновком КС РФ вчинив антиконституційний переворот. Ой, яка бентега!

• По-дев'яте, кожен в Україні, хто протестував у 2014 році проти повалення режиму Януковича не під синьо-жовтими прапорами, а під російськими триколорами, називаються не протестувальниками, а колаборантами, які зрадили свою країну.

Намагання розказувати казки про начебто заборону прав російськомовних у 2014 році як виправдання агресії не витримує жодної критики. Адже так званий мовний закон Ківалова-Колесніченка припинив свою чинність лише у 2018 році.

• По-десяте, ніщо не може бути виправданням для злочину агресії однієї держави проти іншої суверенної держави.

Про це чітко зазначено у резолюції Генасамблеї ООН 3314 від 1974 року, за яку не лише голосував СССР, але й був одним з ініціаторів її ухвалення. Всі ці нові побрехеньки Пуйла з того самого розряду, що і «Польща була винною у 1939 році, бо сама провокувала Гітлера».

Ну, і нарешті, у розумінні кремлядів, нацистами в Україні є всі ті, які відмовляються себе визнавати росіянами та вигадали себе українцями. Саме тому невипадково в першу чергу, чим зайнялися окупанти на українських територіях?

Зі знищення української мови, українських книжок, повернення совєцьких пам'ятників і назв вулиць. Це окремий привіт для тих в Україні, які досі переконані, що неважливо за якою назвою існують вулиці, головне, щоб освітлені.