Глава Кремля не може «виграти війну», але боїться миру.
російський диктатор владімір путін потрапив у власноруч створену пастку. Шанси на те, що його війська досягнуть в Україні чогось, що він зможе назвати «перемогою», тануть. Багато хто сподівається, що мирні переговори дадуть путіну вихід із ситуації, оскільки президент США Дональд Трамп змусить Україну поступитися територією. Насправді такий варіант стає дедалі менш імовірним. І навіть якщо мирна угода буде укладена, наслідки всередині росії можуть спричинити економічну та політичну нестабільність, зруйнувавши плани путіна увійти до числа «найвидатніших царів» в історії, пише The Economist.
Першою проблемою для російського диктатора є поле бою.
Під час Великої Вітчизняної війни — з червня 1941 року по травень 1945 року — Червона армія просунулася на 1600 км від Москви до Берліна. У більш тривалій повномасштабній війні рф проти України російські війська в Донецькій області, яка стала ключовим центром бойових дій, просунулися лише на 60 км.
росія не змогла створити достатню бойову силу, щоб прорвати українські лінії. У «зоні ураження» протяжністю 10–30 км навколо лінії фронту, вразливій для дронів, солдати й техніка не можуть скупчуватися, не стаючи мішенями. Навіть якщо російські війська прорвуть українські лінії, їм буде важко скористатися своїм успіхом.
За нинішньої траєкторії розвитку подій путін не зможе цього змінити. Протягом перших трьох років повномасштабного вторгнення росія нарощувала свою армію. Наприкінці минулого року рф втрачала більше людей, ніж могла набрати. Вони погано навчені, моральний дух низький, а рівень дезертирства — вищий, ніж будь-коли. Відключення Starlink і блокування Telegram також вдарили по можливостях росіян.
путін намагатиметься збільшити кількість і якість новобранців. росія покладається на гроші, а не на патріотизм, щоб набирати солдатів. Імовірність загибелі або поранення, зневага до ветеранів і спроби держави ухилитися від виплати грошей сім’ям загиблих військових — усе це підвищує «ціну» набору солдатів. З червня 2025 року, за даними аналітичного центру Re: Russia, середній одноразовий бонус за підписання контракту зріс на 0,5 млн рублів — до 2,43 млн рублів ($32 000).
Гроші стає дедалі важче знайти.
Витрати на все це, що становлять 5,1 трлн рублів на рік, еквівалентні 90% дефіциту федерального бюджету. Решта економіки скорочується. Виплати за боргами зростають. Перспективи нафтових доходів є невтішними.
Військова агресія росії навряд чи припиниться. рф може завдавати ударів по українських містах і енергомережах, щоб підірвати моральний дух українців та економіку. Але самі по собі повітряні атаки навряд чи призведуть до капітуляції. путін може вірити, що Європа покине Україну, але європейська підтримка минулого року зросла. Його найбільшою надією може бути те, що Україна, яка сама страждає від серйозного дефіциту людських ресурсів та обладнання, переживе політичну кризу або вичерпає свої запаси бійців і зброї раніше, ніж росія. Однак ставка путіна на крах України протягом останніх чотирьох років була програшною — і шанси на це зменшуються.
Чому ж тоді він не погоджується на мир?
Якби путін міг закріпити здобутки росії та перегрупувати сили, він завжди міг би знову атакувати Україну в майбутньому.
Насправді будь-який мирний план навряд чи задовольнить рф. Переговори здаються лише показовими, про що свідчить абсурдна обіцянка «мирних дивідендів» у розмірі $12 трлн, більшу частину яких мають розділити між собою росія та Америка. Переговори також навряд чи дадуть путіну територію, яку його війська не змогли захопити силою і яку глава Кремля хоче отримати, щоб оголосити «перемогу».
Для України відмова від найбільш захищених територій стала б стратегічною катастрофою.
І хоча президент США Дональд Трамп усе ще має важелі впливу, його здатність змусити Володимира Зеленського погодитися на невигідну угоду вже минула. Звісно, Америка все ще продає важливе озброєння Європі, яка передає його Україні. Але Україна зараз менш залежна від американської розвідки, ніж раніше, а США скоротили фінансування Києва на 99%. Якщо, як видається ймовірним, будь-яка мирна угода передбачатиме американські гарантії безпеки для України, закріплені в потенційному договорі, Сенат США повинен буде його ратифікувати. Це також допоможе захиститися від «одностороннього врегулювання».
Іншою причиною, через яку путін повинен бути обережним щодо угоди, є те, що сам мир може спровокувати кризу в росії. рф перенаправила стільки ресурсів на оборону, яка зараз охоплює 8% ВВП, що решта економіки перебуває в кризовому стані. Беззаконня режиму та перспектива відновлення військових дій відлякують нових інвесторів. Виклики, пов’язані з перерозподілом ресурсів із військових дій на мирні цілі, зокрема пошук роботи для солдатів, які повертаються з фронту, можуть спричинити глибоку рецесію.
Політика також буде неприємною.
Незадоволені ветерани дестабілізують режими, особливо в росії, як це було перед революцією 1917 року і після війни в Афганістані в 1980-х роках. Опитування показують, що росіяни спочатку вітатимуть закінчення бойових дій. Але потім неминуче виникнуть питання: про провалену кампанію, марну втрату життів і фінансування, а також принизливу залежність рф від фінансової та військової підтримки з боку Китаю. Це може обмежити здатність путіна відновити війну та навіть становити загрозу для його влади.
путін не може відмовитися від війни, але ціна її продовження зростає.
Якщо спроби глави Кремля посилити бойову міць лише ще більше виснажать росію, це може призвести до кризи. Якщо ж ні, Україна та рф опиняться в пастці війни. Чи можна щось зробити, щоб покласти цьому край? Переслідування тіньового флоту росії та активізація плану Сенату США щодо покарання покупців російської нафти могли б обмежити експортні доходи Москви. Допомогла б і протидія пропаганді путіна про те, що Америка і Європа налаштовані на знищення росії, так само як і спростування його тверджень про неминучу «перемогу» рф: ніхто, а тим більше Трамп, не любить підтримувати переможених. Важко змусити диктатора відступити. Зрештою, готовність путіна продовжувати війну залежить від того, скільки болю він готовий заподіяти. Але чим більше буде цього болю, тим чіткіше росіяни розумітимуть, що путін приносить їм руйнування.