російський диктатор володимир путін хоче, щоб президент США Дональд Трамп забезпечив йому те, чого не може домогтися його армія.
Про це пише The Economist, аналізуючи, що криється за обміном територіями, якого домагається кремль.
Серед ключових цілей путіна — західна частина Донецької області, яка залишається під контролем українських захисників. Для глави кремлівського режиму важливий не лише символізм. Його справжнє завдання — змусити Україну відмовитися від свого стратегічно важливого «поясу фортець» — 50-кілометрової лінії оборони, що охоплює чотири міста та кілька селищ.
Ця лінія перешкоджає росії в досягненні мети щодо повного захоплення Донбасу й у здатності створювати загрозу іншим регіонам. «Пояс» простягається від Слов’янська та Краматорська на півночі до Дружківки й Костянтинівки на півдні.
Головною метою військових зусиль кремля протягом останніх 12 місяців був Покровськ, розташований приблизно за 40 миль (близько 64 км) на південний захід від «поясу». Попри деякі територіальні здобутки окупаційних військ, аналітики Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що для повного захоплення Донецької області росії знадобляться роки.
Втрата «поясу фортець» унаслідок угоди з путіним немислима для більшості українців, підкреслює The Economist. По-перше, ідея, що Україна могла б відвести свою лінію фронту назад і відбудувати нову оборону, є нереалістичною. По-друге, на підконтрольній Україні території Донецької області проживає понад 250 тис. мирних жителів, зокрема 18 тис. дітей, яким у разі окупації загрожує викрадення.
Найбільше побоювання пов’язане з тим, що, опинившись під контролем росії, інфраструктура «поясу» буде використана як плацдарм для нової агресії.
Для українців здача «поясу фортець» без бою рівнозначна капітуляції й зраді жертв своїх збройних сил, резюмує The Economist. Крім того, мало хто вірить, що москва готова дотримуватися будь-яких зобов’язань і не відновить війну.