Кремлівський бункерний дід посягнув на мрії та амбіції бидла, очоленого Євгєнієм Прігожиним. Бидло такого не прощає...
Якщо б Путін не знаходився у тотальній капсуляції і не був хворим на голову у прямому сенсі слова – він хоча б службову перевірку призначив у міністерстві оборони та генеральному штабі. Не кажемо вже навіть про відсторонення цих двох, не те що про звільнення або арешт; хоча б перевірку!..
Ні. Ракоголовий прийняв найгірше для себе рішення – вступити у пряму військову конфронтацію з, чого гріха таїти, силою, яку сам покликав на фронт наприкінці березня минулого року.
Навіть вбивши Прігожина, (власне сьогодні це намагався зробити засланий козачок) – програв, бо:
Найманці та зекá, які складають основу "Вагнера" сублімували в собі глибинну Росію. Зброя, мародерка, фірмовий мерч ура-патріотизм і АУЄ – більше пересічному росіянину нічого не треба; це стеля його мрій.
Путін посягнув на ці мрії бидла, а бидло такого не прощає, що у 1917-му що у 2023-му. Путін не у сіру масу харкнув своїм зверненням – він у бидло харкнув, а бидло завжди агресивне і без всіх "ніштяків" наведених вище, а з ніштяками...
Паралельно із цим, Путін не тільки сам для себе відкрив другий фронт всередині власної країни. Він, до повної, тотальної та всеохоплюючої ліквідації ПВК "Ваґнер" та її ватажків – собі нову мобілізацію зірвав.
Ми вже бачимо, як деякі ватаги на фронті, зокрема "Шторм-Z", виказують підтримку Прігожину. Тож де ґарантіі, що таких ватаг не стане більше після чергової мобілізації?
Окрім того, є ще третій фронт, а саме – Легіон "Свобода России" та "Російський добровольчий корпус", які скориставшися ситуацією можуть із дня на день поновити свої рейди у Білгородській, Курській та Брянській областях. І скажу, їм теж є ким поповнювати лави – ми з вами бачили приклад, (до речі з екс-вагнеровцем).
Три фронта, потягне Путін? – Ні, бо він зробив ставку на клановість. Вона виявилася хибною і це дуже добре для нас, але дуже погано для Росії, що знову ж таки – дуже добре для нас.
У вирі перепетій та відкриття додаткових фронтів, не забувайте, що головний фронт тут – в Україні. Ми зобов'язані перемогти не сподіваючись на дива, хоч вони, безумовно, трапляються.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт