Відповідь на поставлене питання рівночасно складна й очевидна. Ба більше: вона глибока і комплексна, тому просто не буде.
Одна з найпідступніших пасток приписування теперішній росії «нацизму» полягає у тому, що аналогію між РФ і гітлерівською Німеччиною дуже легко обернути проти інтересів України. А отже, на користь «харошим русскім».
Логіка дуже проста: «Якщо росія зараз хворіє на нацизм, як колись Німеччина, отже, невдовзі росія перехворіє на нацизм, як колись перехворіла Німеччина. А потім росію можна буде успішно демократизувати, як повоєнну Німеччину». Це все бздура!
Я такий аргумент неодноразово чув від різних західних співрозмовників (якщо не помиляюся, один раз навіть від самого Тімоті Снайдера). Тут на сцену тріумфально виходять «харошиє русскіє», вони ж «неоліберальні імперці», і кажуть:
У чому тут пастка? В тому, що Німеччина до Адольфа Гітлера була національною державою німців, хоч і травмованою тим, що досить багато німців жили за її межами.
Але у кордонах до 1938 року Німеччина не була «в'язницею народів», якою залишається по нині росія. Звідси й можливість поступової розбудови демократії в одній, «окремо взятій» ФРН уже після 1945 року.
Натомість РФ досі в'язниця десятків народів, яких тільки насильством, стираючи їхню власну ідентичність, можна змусити увійти до складу якоїсь віртуальної «російської нації». Ніколи такої не було і вже навряд чи з'явиться.
Тому демократизувати росію як ціле, в її міжнародно визнаних кордонах, у принципі неможливо. Варто сказати народам росії — як колись сказав Боріс Єльцин — «беріть стільки суверенітету, скільки зможете проковтнути».
І вони, один за одним, починають серйозні розмови про власну державну незалежність, тобто розбудову власної національної держави. (Показові приклади 1990-х років — це Чечня і Татарстан).
Але от утримати їх від цього можна лише силою! Себто згортанням демократії та посиленням авторитаризму, що й відбулося з переходом від Єльцина до путіна.
Тому аналогія між путінською росією та гітлерівською Німеччиною саме в аспекті «національного питання» — це глибока хиба. Тому так важливо наголошувати, що рашизм — це не нацизм, а інший, не менш небезпечний, різновид фашизму, дитя більшовизму.
І рецепти «денацифікації», які спрацювали в повоєнній Німеччині, у російській ситуації геть ні до чого. Тут потрібна не денацифікація, а деколонізація й деімперіалізація; а це, як ви розумієте, зовсім інша справа.
На мій погляд, РФ є колоніальною державою, і про це варто говорити з європейцями. І тому, що без згадки про колоніалізм, ми європейцям взагалі нічого про росію не пояснимо, і тому, що по суті це правда.
Просто треба враховувати, що «континентальна імперія», на відміну від «морської» — це зовсім інший тип колонізації. А саме, побудований на асиміляції й знищенні ідентичності колонізованих народів, замість збереження жорсткої ієрархії між колонізованими та колонізаторами.