НАБУ і САП: незалежні від закону, залежні від грошей.
Подальший рух України до Євросоюзу неможливий без створення Реєстру кримінальних проваджень, проданих директором НАБУ та керівником САП. Недаремно ще влітку 2025 року послиця Євросоюзу Катаріна Матернова заявляла, що незалежність НАБУ і САП є важливою частиною шляху України до ЄС. А що може краще свідчити про незалежність цих шановних органів, аніж їхня повна безконтрольність, демонстративна безкарність і масовий продаж справ?
Ось, наприклад, 13 травня 2024 року «Радіо Свобода» (яке має таке саме відношення до свободи, як і до радіо) з посиланням на керівника САП Олександра Клименка повідомило про реєстрацію кримінального провадження за фактами незаконного збагачення колишнього заступника генерального прокурора Дмитра Вербицького.
Зрозуміло, що «справа Вербицького» не розслідується — так само як і тисячі інших кримінальних проваджень, а ексзаступник генпрокурора, хоча й був звільнений із посади, продовжує насолоджуватися життям і своїми статками. Однак порівняймо «справу Вербицького», наприклад, зі «справою Лубінця», яка також не розслідується, — і відразу стане зрозумілою необхідність створення Реєстру проданих кримінальних проваджень.
Кримінальне провадження щодо уповноваженого Верховної Ради України Дмитра Лубінця було зареєстроване в НАБУ 5 лютого 2025 року на виконання ухвали ВАКС. При цьому слідчий суддя зазначив усі епізоди злочинної діяльності пана уповноваженого, які необхідно внести до ЄРДР, із переліком усіх його спільників — керівника Секретаріату уповноваженого Вервейка, бухгалтера профспілкової організації працівників Секретаріату Якименка, а також голови Держспецзв’язку Потія та начальника Національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами Титаренка.
Як виявилося, Лубінець і Вервейко зареєстрували на ім’я Якименка фіктивну фірму, через рахунки якої приймають гуманітарну допомогу. А роль Потія й Титаренка в цій злочинній зграї полягає в тому, щоб блокувати в інтернеті видання, які розповідають про витівки Лубінця.
Зрозуміло, що ніхто в НАБУ «справу Лубінця» розслідувати не збирається. Ба більше, навіть ухвала слідчого судді так і не була виконана: до ЄРДР внесли лише два епізоди; фіктивна фірма, а також посадовці Держспецзв’язку в матеріалах справи взагалі не фігурують. Бо дешевше ніж за 500 тисяч доларів це кримінальне провадження продати нереально.
Інша річ — «справа Вербицького», яку Клименко зареєстрував із власної ініціативи. Для цього детективи НАБУ спочатку встановили, що заступник генпрокурора оселився в будинку в котеджному містечку «Коник» у Києві, який його племінник нібито придбав для одеського бізнесмена в шість разів дешевше за ринкову вартість. Потім виявили, що цивільна дружина Вербицького купила новенький Porsche і триповерховий котедж у тому ж «Конику» загальною вартістю 52 мільйони гривень. І нарешті, усю цю інформацію Кривонос і Клименко передали своїм власним кореспондентам із «Радіо Свобода» для оприлюднення.
Навесні 2024 року на замовлення Кривоноса та Клименка на сайті «Радіо Свобода» двічі публікувалися сюжети про Вербицького: щоб, з одного боку, дати привід внести до ЄРДР відомості про незаконне збагачення заступника генпрокурора, а з іншого — схилити Вербицького до думки, що йому треба поділитися з НАБУ та САП нетрудовими доходами.
Не відразу Вербицький зрозумів, що від нього вимагають. А щойно зрозумів, у НАБУ відразу забули і про його незаконне збагачення, і про публікації своїх улюблених журналістів. Найцікавіше — улюблені журналісти, які допомагали Кривоносу та Клименку брати Вербицького в лещата, жодного разу за два роки не розповіли про успіхи НАБУ в розслідуванні «справи Вербицького».
І хто після цього зможе заперечувати незалежність НАБУ та САП? Залишилося лише створити Реєстр проданих справ, щоб Європа нарешті побачила, як вільно дихається в Україні борцям із корупцією.
На фото: ексзаступник генпрокурора Вербицький, чий спокій оберігає НАБУ.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»