Акт Відновлення Української Держави – це один із етапів боротьби українців за власну державність у розпалі Другої світової війни.
30 червня 1941 року війська німецької армії визволили Львів від совєтської окупації, що дозволило українським націоналістам озвучити публічно Акт проголошення Української Держави. Ця події набула історичного масштабу.
Адже націоналісти у вирі складних обставин пробували відновити незалежність України. Нагадаємо, що державна самостійність була втрачена після національно-визвольних змагань 1917-1920 років.
З ініціативи Організації українських націоналістів під проводом Степана Бандери декларацію про відновлення Української Держави проголосив Ярослав Стецько. Він на той момент уже був головою Українського Державного Правління, яке мало зайняти місце уряду у відновленій Україні.
Проголошення цього акту стало справжньою несподіванкою для всіх, у тому числі і для німців. На момент озвучення основних пунктів німецькі солдати, які перебували на площі Ринок у Львові, розгубилися та радісно сприйняли цю новину, не знаючи ще, що для їхнього керівництва відновлення України стало громом серед ясного неба.
У планах німецької машини, так само як у совєтському союзі, не було намірів давати незалежність українському народу. Згодом німці, так само як і совіти, вперто боролися проти спроб українських націоналістів відновити Українську державу.
Вже 5 липня 1941 року ґестапо арештувало Степана Бандеру, Ярослава Стецька та ще близько 300 членів ОУН, частину з яких було розстріляно. Оскільки після того, як Адольф Гітлер довідався про відновлення Української Держави, він наказав придушити бандерівський рух.
На допитах ні Бандера, ні Стецько, не відмовилися від своїх слів і прагнень відновити державність, за що були ув'язненні у німецьких концтаборах. У день проголошення Акту відновлення Української Держави Ярослав Стецько зачитував текст, у якому були слова:
Згодом, навіть після ув'язнення Провідника ОУН, понад 6 тисяч членів ОУН відправилися по теренах України поширювати дане рішення. Спроба ОУН здобути незалежність між двома ворожими таборами стала прикладом національно-визвольних змагань, бо вся боротьба націоналістів є "на грані двох світів", де тільки розраховуючи на власні сили можна творити нове життя.
Реакція гітлерівської Німеччини, а згодом її заборона українцям відновлювати Українську Державу, вказала нам, що для будь-якої боротьби потрібно максимально якісно готувати кадри. Кадри, які самостійно будуть виборювати Ідею, та не будуть чекати чиєїсь підтримки або захисту.
Українці повинні пам'ятати ОУН та її лідерів, як борців за волю України та її нації. Адже сьогодні історія повторюється.
Автор – Юрій Григор'єв