Роковини новорічного штурму Грозного російськими окупантами

31 грудня 1994 року окупаційні війська РФ розпочали штурм столиці суверенної Чеченської Республіки Ічкерія.

90-тисячне угруповання агресорів за підтримки 6000 одиниць бронетехніки, артилерійських установок і реактивних ракетних систем, під постійним повітряним прикриттям і масованих авіанальотів, увійшли до Грозного (тоді Джохар – прим. ред.) з трьох сторін.

За наказом чеченського командування колони російської бронетехніки, як і під час першого штурму 26 жовтня 1994 місцевою промосковською опозицією, були пропущені до центру; затим розпочалася контратака армії Ічкерії.

Впродовж передноворічного дня провідні частини та бронетехніка військ РФ, що увійшли до міста, були цілковито знищені силами ЧРІ.

Запеклі бої розгорнулися прямо перед президентським палацом: мобільні групи чеченських вояків і ополченців розстрілювали танки та БМП із гранатометів; кілька одиниць чеченських танків, періодично проривалися до середмістя й атакували ворога.

Загальне керівництво операцією з протидії агресору здійснювали віцепрезидент ЧРІ Зелімхан Яндарбієв і начальник Головного Штабу ЗС ЧРІ Аслан Масхадов, який безпосередньо керував обороною міста.

Водночас президент Джохар Дудаєв перебував у резервному штабі у селищі Алди на заході Грозного та координував дії ЗС ЧРІ.

За свідченнями очевидців тих буремних подій, у боях 31 грудня 1994-го і наступних штурмах чеченські вояки продемонстрували незламну волю та мужність, істотно налякавши сили агресора, який зазнав поразки:

• сотні одиниць бронетехніки та тисячі тіл знищених російських солдатів ще довго лежали на вулицях чеченської столиці;
• цілі полки та бригади розгромлені у тих безконтактних боях не могли прийти до тями через повну деморалізацію особового складу, адже сотні окупантів також були захоплені у полон.

Бої за Грозний тривали два з половиною місяці, загальні втрати російських військ склали: від 18 до 22 тисяч бійців; понад 1200 одиниць бронетехніки було вщент спалено гранатометами.

«Лише у середині березня 1995-го останні великі підрозділи чеченської армії за наказом командування ЗС ЧРІ покинули столицю, підірвавши телевізійну вежу, чим унеможливили поширення кремлівської пропаганди у регіоні. Головною та єдиною непереборною перепоною для армади окупантів був простий чеченський ополченець, який вийшов на бій із надією на допомогу Аллаха», – згадує новорічний штурм Грозного ветеран ЗС ЧРІ Саїд Ірбахаєв.