Чому Малюк поставив синець на морді Козюри й не має жодних претензій до його попередника Геннадія Кузнецова?
12 лютого 2025 року голова СБУ Василь Малюк оголосив, що новий начальник штабу АТЦ при СБУ Дмитро Козюра є агентом російської спецслужби, на доказ чого Малюк набив цьому Козюрі фізіономію, поставив його на коліна, сфотографував синець на Козюріній мармизі й фотографію опублікував.
Враховуючи розумовий рівень Василя Васильовича, нічого дивного в таких методах «досудового розслідування» немає.
А, між тим, колишній начальник штабу АТЦ при СБУ генерал-майор Кузнецов не тільки обслуговував своїх московських кураторів, а ще й розкрадав грошове забезпечення підлеглих, використовував службовий автотранспорт для поїздок у відпустку й навіть оформлював офіцерам штабу АТЦ при СБУ фіктивні відрядження в зону АТО, а, насправді, направляв їх для охорони концертів Святослава Вакарчука.
При цьому, як було встановлено в ході службового розслідування, Вакарчук платив за це Кузнецову готівкою «у конверті».
Але, найголовніше, Кузнецов разом зі своїми московськими кураторами продавав місця в списку на «обмін полоненими». Більш того, «МГБ ДНР» добирало заможних громадян на окупованій території, яких кидало до в’язниці, далі в’язні передавали через «МГБ ДНР» гроші для Кузнецова й начальник штабу АТЦ при СБУ включав їх у список на обмін.
Але Малюка це не дивує, на коліна Кузнецова він не ставить і навіть не цікавиться, на які гроші генерал-майор СБУ облаштував собі садибу на київських Осокорках.
Оскільки Вася Малюк, вочевидь, уяви не має, що відбувається в довіреній йому Конторі, нагадую, що 4 роки тому я зняв документальний фільм про трудові подвиги тодішнього начальника штабу Антитерористичного центру при СБУ генерал-майора Геннадія Кузнецова.
P.S. У коментарях мене спитали, хто оплатив зйомку цього фільму – чи, бува, не USAID?
Відповідаю. Цей фільм знімався в 2020 році як пілотна передача для одного телеканалу, який планував запустити мій авторський проєкт «Допуск по формі 1».
Але після зйомки двох пілотних документальних фільмів канал відмовився від цієї задумки і в етер вони не пішли. Мені стало шкода своєї роботи (за яку я, звісно, не отримав ані копійки – на відміну він технічних працівників, яким заплатив телеканал) і я попрохав керівника телеканалу продати мені відеозаписи. Керівник порахував собівартість, назвав мені суму, я заплатив і забрав два своїх документальних фільми.
Гроші, на які я викупив свої передачі, я заробив перед тим як інструктор з парашутної підготовки, коли працював за кордоном.