І це не гучна заява для пропаганди — останні тижні місто було щільно заблоковане, а українські підрозділи фактично опинилися в котлі.
Попри очевидну загрозу, вище керівництво вперто відмовлялося визнавати провал у Мирнограді та Покровську.
З трибун лунало знайоме: «тримаємо до останнього», «ситуація під контролем», «наказу на вихід не буде».
Ціна цих слів — життя й долі людей.
Тим часом російська сторона щодня, протягом тижня, публікувала повідомлення про повне оточення тисяч військових ЗСУ та початок «зачисток». І що найгірше — ці заяви підтверджувалися не лише відео, а й онлайн-картами бойових дій, які фіксували втрату контролю над Мирноградом, Покровськом і Гуляйполем.
Але навіть зараз — традиційна тиша й заперечення. Окупацію не визнають. Назв міст уникають. Замість правди — стандартна мантра про «важку, але контрольовану ситуацію».
Контрольовану ким? І за чий рахунок?