Два роки минуло з початку великої війни, а віз і нині там.
Помилки роблять усі.
Але розумний від дурня відрізняється тим, що визнає свої помилки, вчиться на своїх помилках (а краще — на помилках ворога), і не повторює одних і тих самих помилкових рішень із завидною регулярністю.
Ми ж постійно наступаємо на одні й ті самі граблі — б'ємося в лоб із сильнішим супротивником, утримуємо до кінця невигідні плацдарми, мобілізацію проводимо в дусі колективізації, військові замовлення розкрадаємо, дурнів рухаємо нагору, а розумних — вниз, нагороджуємо непричетних і караємо невинних.
Чекаємо на месію і намагаємося виїхати з країни.
Два роки минуло з початку великої війни, а віз і нині там. Щось із цим усім треба робити... А ви що подумали?