Американський морпіх, що брав участь у боях за Бахмут, розповів, що ця війна суттєво відрізняється від бойових дій на Близькому Сході.
В інтерв'ю «Армія TV» боєць Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міноборони України на позивний Гімлі зазначив, що його знайомі, які служили в Іраку та Афганістані, вважають цю війну зовсім іншою. «Ми не воюємо з повстанцями чи дрібними групами. Це зіткнення великих армій лоб у лоб. І ще один важливий фактор — це технології. Це дрони і все, що з ними пов’язано», — пояснив він. Гімлі воював у Бахмуті.
Військовий зазначив, що раніше ніколи не бував у бою, тому не знав, як поводитиметься у реальній бойовій ситуації. За його словами, обговорювати бойові дії та брати в них участь — це зовсім різні речі:
«Перші бої, в яких я взяв участь, були на півночі Бахмута на початку 2023 року. І це було божевілля. Це було щось зовсім інше, ніж усе, що я будь-коли переживав. І тоді я зрозумів, що жодне навчання не може повністю підготувати до такого».
Гімлі підкреслив, що в боях такого типу набагато більше близьких контактів. Ще одним відкриттям для нього стала величезна кількість дронів у небі. «Якщо порівнювати з початком 2023 року, то різниця колосальна. Тоді ми найбільше боялися, що дрон виявить нас і наведе артилерію або щось скине, а тепер їх настільки багато, що це зовсім інший вид загрози», — додав він.
Як відомо, на початку повномасштабного вторгнення президент України Володимир Зеленський закликав іноземців із бойовим досвідом долучитися до опору та допомогти українцям захиститися від окупантів.
З громадян інших країн, які виявили бажання приєднатися до захисту України, створили окремий Інтернаціональний легіон територіальної оборони.
Ветерани неодноразово порівнювали війну в Україні з іншими конфліктами, у яких брали участь раніше.
Війна — цинічна, кривава, страшна. Вона не питає дозволу, не обирає жертв. Вона приходить, руйнуючи все на своєму шляху, залишаючи по собі згорьовані родини, осиротілих дітей, безутішних матерів. Вона забирає найкращих — тих, хто мав би жити, мріяти, любити… Та ми ніколи не навчимося жити «без» — без них, без їхніх голосів, без їхніх посмішок, без їхнього тепла. Час неможливо зупинити. Проте він не зітре з нашої пам’яті імена Героїв нашого часу — земляків, які віддали життя у війні за Україну.