Нічого. Транзит російської нафти Україною відбувається в тих самих обсягах
Указом Президента України №376 від 24 червня було введено в дію рішення Ради нацбезпеки та оборони (РНБО) щодо посилення санкцій проти окремих фізичних та юридичних осіб.
Серед іншого, підсанкційним юрособам заборонено здійснювати транзит ресурсів по території України.
Серед таких юросіб – російська НК «Лукойл», яка серед інших російських компаній прокачувала нафту через південну гілку нафтопроводу «Дружба» в Європу.
Лише через місяць після цього рішення офіційні особи Угорщини та Словаччини почали погрожувати Україні торговими обмеженнями у відповідь на блокування транзиту.
Зокрема з подібними заявами виступили словацький прем’єр Роберт Фіцо та голова угорського МЗС Петер Сійярто.
Хоча фізичні обсяги прокачки нафти анітрохи не змінились.
Це підтвердив керівник Нафтогазу Олексій Чернишов 22 липня.
Які умови транзиту нафти?
В 2019 році український оператор нафтопроводів Укртранснафта (УТН), що входить в Групу Нафтогаз та російський оператор Транснефть уклали 10-річну угоду щодо транзиту російської нафти.
Замовником послуги є Транснефть. За твердженням УТН, українська сторона не бачить власників ресурсу.
З початку великої війни тариф УТН на прокачку декілька разів підвищувався і наразі складає $21 за тонну. Це найбільший тариф в Європі.
Всього в 2023 році з боку рф в Європу через Україну було поставлено близько 12 млн тонн нафти. В тому числі – від неросійських компаній. Наприклад – з Казахстану.
Це принесло Україні близько $250 млн плати за транзит.
Між тим вартість проданої нафти складає близько $6 млрд.
Найбільшим споживачем цієї нафти є угорська енергетична компанія MOL Group. Їй належать 2 нафтопереробні заводи (НПЗ) в Угорщині і один у Словаччині.
В Угорщині працюють Дунайський НПЗ (8 млн тонн нафти на рік) та нафтохімічний комплекс в місті Тісауйварош.
В Братиславі працює завод Slovnaft (6 млн тонн нафти на рік).
Чому Україна повністю не заборонить транзит російської нафти?
З кінця 2022 року ЄС запровадив ембарго на імпорт російської нафти.
Але для країн, які не мають доступу до моря, були зроблені виключення, щоб дати їм час переорієнтуватися на інші джерела.
Такі країни як Австрія і Чехія вже це зробили: законтрактували для своїх НПЗ нафту не російського походження, включаючи ресурс з Казахстану, Азербайджану та Близького Сходу.
Угорщина і Словаччина ж продовжують розраховувати на російську нафту.
За інформацією Центру протидії дезінформації, Лукойл постачав 2 млн тонн нафти на рік в Угорщину і 2,5 млн тонн – в Словаччину.
Але ніщо не заважає російським компаніям створити своп (обмін ресурсом) на власній території і замістити ресурс Лукойла нафтою інших контрагентів.
Тому рішення українського РНБО в контексті часу та вибірковості санкцій виглядає мало зрозумілим.
Що стосується істерики угорської та словацької влади, дуже схоже що вона розпочата під диктовку Кремля.
Джерело: Монополіст