Як коментує введений Петром Порошенком Указ Ради національної безпеки і оборони України від 12 вересня «Про комплекс заходів щодо зміцнення обороноздатності держави та пропозиції до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України»керівник центрувійськово-політичнихдосліджень і координатор групи «Інформаційний Опір» Дмитро Тимчук.
1. Відновлення початкової військової підготовки в загальноосвітніх навчальних закладах.
Крок абсолютно адекватний. Хочемо ми того чи ні - мілітаризація країни (щонайменше, до вступу в НАТО та отримання гарантій колективної безпеки) є єдиним способом забезпечити її виживання, це зрозуміло. Єдине, що можна додати: введення ПВП в школах повинно ув'язуватися з побудовою системи Територіальної оборони та системи мобілізації в цілому. Повинен бути єдиний цикл з кількох етапів - ПВП у школі, продовження підготовки під час навчання в вузах, створення та підготовка «армії резервістів» в рамках Тероборони.
2. Підготовка концепції розвитку сектора безпеки і оборони за результатами комплексного огляду даного сектора.
В основі даної концепції, і нової Воєнної доктрини має лежати базовий підхід - введення поняття «ймовірний противник» (до слова, з такою пропозицією «Народний фронт» вийшов в ході нинішнього обговорення положень Коаліційної угоди - в частині документа, що стосується сфери оборони). В Україні за 23 роки яких тільки цирків не було під час обговорення, проти кого готується воювати українська армія - наші військові вводили навіть поняття «евентуального противника», якого не існує, але якщо він раптом з'явиться з нізвідки, то тут ми його і множитимемо на нуль з усієї дурі. Зараз же зовсім ясно, від кого повинна готуватися захищатися наша держава. Відповідно, організаційно-штатна структура, специфіка бойової підготовки, озброєння, місця дислокації частин наших збройних формувань повинні визначатися виходячи з готовності протистояти конкретному ймовірному противнику.
3. Пріоритетність фінансування бюджетних програм по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони.
Вкрай актуальне рішення. Свого часу я проводив аналіз «армійських» держпрограми (Держпрограми розвитку і реформування ЗСУ, переходу на контрактну службу, розвитку озброєнь і військової техніки та ін.) І дійшов висновку: жодна з цих держпрограм за всі роки Незалежності, хоча вони традиційно розрахована на декілька років, не працювала більше року. Причина - відсутність фінансування. Ми, пропонуємо законодавчо закріпити гарантії повноцінного фінансування держпрограм у сфері оборони, і встановити звітність і персональну відповідальність військово-політичного та військового керівництва за виконання даних держпрограми. Інакше толку не буде.