Фронтовики не можуть підлаштовуватися під забаганки планувальників у тилу. Ціна взяття кожної ворожої позиції — втрачені життя захисників.
Про це у розмові із кореспондентом медіаагенції «Останній Бастіон» відверто зізнався військовослужбовець Збройних Сил України на позивний «Маннергейм». Чоловік прямо зараз перебуває на одному із завданих відтинків Східного фронту на Донеччині.
За його словами, як тільки точка на мапі втрачена — старший начальник у штабі миттєво командує перейти в атаку задля відновлення положення. Це призводить до марнотратства живої сили та техніки, боєприпасів і дронів, які на передовій мають звичку шалено закінчуватися.
«Коли я в дитинстві грав в якісь комп'ютерні шутери, то ніяк не міг зрозуміти логіки оцих трьох точок А, В, С, які розташовані абсолютно невигідно в тактичному положенні, але за які треба воювати, бо так переможемо. Так-от, опинившись у самому пеклі війни, я нарешті зрозумів...
Насправді це реальна проблема підходу до ведення бою: війна за конкретні точки, нанесені десь на карті дурними штабістами в абсолютно нелогічному місці, часто-густо невигідному в тактичному відношенні, бо у них на карті — це позиція відділення, вибачте на слові, реальна «Залупа» і все. Штабісти дають завдання підрозділам: стійко обороняти «Залупу», недопустити вклинення противника в глибину оборони наших військ.
При цьому, де позиція відділення знаходиться, чи можна нормально її обороняти, якість інженерки й так далі нікого не хвилює. Одна справа, якби можна було щось змінити, перенести, уточнити, але БРКа на оборону «Залупи» падає із бригади, а іноді навіть з ОТУшки. Тож от тепер це твоя «Залупа» комбат і воюй із нею як хочеш, а як не дай боже втратиш цю «Залупу», то буде знов БРК від тих же діячів: відбий «Залупи», дістав.
Мораль цього всього наступна: якщо вже потрапили до штабу — думайте головою. Штаб має бути для піхоти, а не навпаки. На першому місці має бути не надмірна формалізація, а результат помножений на мінімальні втрати піхоти. Ви переживете чергову догану, а піхотинець вашу БРКу може не пережити», — зізнається вояк ЗСУ.
На переконання фронтовика «Маннергейма», постійні взяття заради галочки тієї чи іншої позиції у невигідних умовах підточує кадровий та збройний голод наших захисників. Чи обізнані про це у Генеральному штабі ЗСУ, залишається тільки здогадуватися, хоча втрати на Авдіївському напрямку доводять, що ні.
Українському армійському командуванню необхідно перечитати класичні праці відомих теоретиків військової справи. При цьому брати до уваги не тільки західних, а й совєцьких і російських, за методикою яких незмінно воюють наші вороги зі Сходу.
Тим часом як раніше інформувала медіаагенція «Останній Бастіон», що Україна наразі формує абсолютно новий фронтовий наратив. Нинішні влучно удари по російських нафтопереробних заводах яскраве тому підтвердження.