Сімейний підряд Гладіїв

Ситуація, коли керівник обласної прокуратури має найближчих родичів у ключових судах, є класичним прикладом інституційного ризику. Навіть якщо припустити абсолютну доброчесність цих осіб, така концентрація влади в одній родині створює низку системних проблем та формує закриту касту. Державні інституції, які за законом зобов'язані жорстко контролювати одна одну, фактично зливаються в єдиний родинний клан.

«Кріт» у Вищому антикорупційному суді?

Уявіть собі механіку розслідування топ-корупції: детективи НАБУ готують надсекретні клопотання щодо полтавських чиновників – дозволи на обшуки, санкції на прослуховування (НСРД), доступ до банківських рахунків. З усіма цими матеріалами вони йдуть до Вищого антикорупційного суду. А хто їх там чекає? Довганич Вікторія Володимирівна – законна дружина прокурора Полтавської області Євгена Гладія.

Дружина прокурора працює в апараті ВАКС ще з 2019 року , а нині обіймає посаду помічника судді управління з організаційного забезпечення Апеляційної палати ВАКС.

Її керівниця – суддя Валерія Чорна. Та сама одіозна суддя Чорна, яка у розпал кривавої війни, у вересні 2022 року, придбала елітний BMW X6 з салону за понад 100 тисяч доларів, цинічно пояснивши це бажанням отримати «хоч якесь особисте задоволення».

А щоб грошей точно вистачило, Чорна ще й успішно відсудила у держави майже 2 мільйони гривень недоотриманої суддівської винагороди за період карантину. І ось в апараті цієї судді працює дружина обласного прокурора.

Цей сімейний тандем «Гладій-Довганич – критичний ризик витоку таємної інформації. Керівник обласної прокуратури має повний доступ до планів обшуків та затримань на регіональному рівні. Якщо НАБУ чи САП почнуть розслідування щодо самого прокурора або його оточення, санкції видаватиме суд, де працює його дружина. Проживання в одному домогосподарстві унеможливлює дієвий контроль за збереженням державної таємниці. Зрозуміло, чому полтавські казнокради дізнаються про підозри за лічені хвилини.

Дядько Степан: архітектор суддівського даху та підпільний мільйонер

Ця родинна імперія була б неможливою без патронату без хрещеного батька. Дядько полтавського прокурора – легендарна фігура. Гладій Степан Васильович. Ця людина близько 20 років відпрацювала у судовій системі Полтави та області, обрісши монолітними неформальними зв'язками. Працював суддею Ленінського райсуду, а з 2001 по 2009 рік – суддею Апеляційного суду Полтавської області. Далі перевівся до столиці, ставши суддею Апеляційного суду міста Києва , а у 2018 році злетів до посади заступника голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС).

Дуже цікавий збіг, а точніше закономірність: період роботи Степана Гладія в Київському апеляційному суді ідеально збігається з часом, коли там працювала помічницею нинішня дружина його племінника вищезгадана Вікторія. І це ознаки того, що подальше працевлаштування до ВАКС відбулося не без могутнього дядькового «патронату». Як власне і блискавична кар’єра самого племінника Євгена.

У 2012 році він почав працювати у Військовій прокуратурі Західного регіону України, де у 2014 році був призначений на посаду начальника відділу (за повідомленнями ЗМІ, за протекцією тодішнього керівника військової прокуратури Анатолія Матіоса). Згодом очолив ключовий підрозділ військової прокуратури – прокуратуру Київського гарнізону. Після ліквідації військової прокуратури продовжив службу в Спеціалізованій прокуратурі воєнної і оборонної сфери Центрального регіону. У березні 2021 року звільнився зі Спеціалізованої прокуратури. При цьому він отримав майже 700 тис. грн допомоги. Починаючи з березня 2021 року обіймав посаду керівника Обухівської окружної прокуратури (Київська область). Став очільником Полтавської обласної прокуратури у червні 2023-го.

Співрозмовники у правоохоронних органах кажуть, що така приголомшлива швидкість можлива або за умови потужної підтримки, або – за умови купівлі посад. Або якщо обидва варіанти гармонійно поєднуються.

Але повернемося до улюбленого дяді. Перебуваючи на суддівських посадах, Степан Гладій роками вдавав із себе аскета, не декларуючи у власності суттєвих активів. Звичайно траплялися казуси. Зокрема, при зарплаті 370 тисяч гривень Степан Гладій вжух – і позичив тестеві 100 тисяч доларів. Через що не потрапив до ВРП.

Справжні ж статки родини почали масово легалізовуватися лише після його виходу у відставку в 2023 році. По-перше, експосадовець ощасливив себе справді розкішною пенсією, яка за 2023 рік склала понад 1,5 мільйона гривень – суму, що цілком співставна з його колишньою зарплатою судді апеляційної інстанції.

По-друге, різко «ожили» реєстри нерухомості. У власності його дружини Ірини опинилася простора квартира площею 105,5 квадратних метрів у Києві на вулиці Ернста (район аеропорту Жуляни) та кілька машиномісць.

Історія з автопарком взагалі нагадує класичну схему приховування елітних активів. Офіційно родина екссудді володіє лише однією автівкою — Toyota Land Cruiser Prado 150 2015 року випуску. Проте наявність двох паркомісць у поєднанні з регулярними штрафами за порушення ПДР, які Виконавча служба виписує і на Ірину, і на самого Степана Гладія, дозволяє обґрунтовано припустити наявність у родини іншого, незадекларованого преміального автомобіля, під який і викуповували додаткові квадратні метри паркінгу.

Ще цинічніше виглядає ситуація з іншою столичною нерухомістю. З 2015 року подружжя Гладіїв користувалося трикімнатною квартирою площею у самому центрі Києва, на вулиці Пушкінській. У 2024 році дружина екссудді офіційно оформила її у власність, отримавши як спадщину.

Фокус полягає в тому, що попереднім власником був її батько, тобто тесть Степана Гладія. Можливість пенсіонера (умовно сорокових років народження) придбати у 2015 році таку нерухомість у центрі столиці виглядає настільки ж сумнівною та нереалістичною, як і байка про сто тисяч доларів із проданого гаража.

Крім того, після відставки у власності Гладія раптово з'явилися три земельні ділянки (зокрема дві у Чернівецькій області) та ще одна квартира в центрі Полтави, що лише підкреслює реальні масштаби накопиченого тіньового капіталу.

Злидні Євгена Гладія: як прокурор ховає свої активи

З таким дядьком, погодьтеся, неможливо не освоїти мистецтво правової мімікрії та імітації злиднів. Євген Гладій довів, що він достойний спадкоємець дядька. Офіційно один із найвпливовіших правоохоронців регіону є людиною практично без власного кутка аж до 2024 року, коли він на паях з дружиною змогли купити квартиру у Києві за «скромні» 2,7 млн грн. А до того, згідно з його деклараціями, починаючи з 2023 року він лише орендує звичайну однокімнатну квартиру загальною площею 54 квадратні метри в центрі Полтави, на вулиці Жовтневій, звісно, в елітному будинку. Проте за цим старанно вибудуваним фасадом прокурорського аскетизму приховується чітка схема розосередження реальних активів серед найближчих родичів.

Усі вагомі інвестиції родини завбачливо переписані на дружину та батька. Дружина прокурора, Вікторія Гладій виступає офіційною власницею столичної та західноукраїнської нерухомості. Згідно з актуальним аналізом декларацій, саме на неї оформлено квартиру (групу нежитлових приміщень) та паркомісце у київському житловому комплексі «Сирецькі сади» на вулиці Виговського. Крім того, її активи поповнилися квартирою з паркомісцем у новобудові на вулиці Інструментальній на околиці Львова, а також земельною ділянкою у львівському передмісті.

Ми маємо справу не просто з посадовим порушенням чи приховуванням статків, а з ідеально спроєктованою круговою порукою. Це класична мафіозна конструкція, яка метастазами пронизала ключові державні інституції. Поки країна платить найвищу ціну на фронті, виборюючи право на існування, родина Гладіїв вибудувала власну корупційну фортецю, яка визначає життя цілої області.

Ми маємо справу з системою з точно розписаними ролями: один член родини організовує кримінальний «дах» на рівні області, інший – гарантує неформальний вплив через суддівські зв'язки, а третій – тримає руку на пульсі найсекретніших матеріалів у Вищому антикорупційному суді країни.

Причому, якщо хтось думає, що НАБУ є таким собі «органом останньої надії» і стоїть осторонь цих процесів, то змушений розчарувати. НАБУ – це частина корупційного свавілля в області, і те, що воно «зливає» справу Гладія – не випадковість, а закономірність. «Це ж було вже», як казав класик.

Достатньо згадати феєричний за своїм нахабством схематоз, коли Полтавську кондитерську фабрику під патронатом колишнього голови ОДА Головка переписали на Полтавську єпархію УПЦ КП. Дві капітальні будівлі площею 2,5 тисячі квадратних метрів в історичному центрі міста «прозоро і конкурентно» продали за 5,4 млн грн. По тодішньому курсу – 190 тис доларів. Два «гєліка» митрополита. У 15-20 разів менше ринкової вартості. НАБУ завело справу, яку потім успішно передало на поховання до Нацполіції.

Чому ж НАБУ грає в ігри Гладія? А тому, що очолює територіальне управління бюро Юрій Кравченко — колишній прокурор, який протягом чи не десятка років своєї кар'єри тісно перетинався із суддею Полтавського апеляційного суду Степаном Гладієм. А зараз – плідно співпрацює з його племінником. Утім, Кравченко загалом глибоко інтегрований у буремне життя місцевих кланів, про що неодноразово писав «Останній Бастіон». Наприклад, у справи клану екснардепа і місцевого «князька» Юрія Бублика та його партнерів – родини Капустянів. І це не дивно, адже очільник одного з трьох територіальних управлінь НАБУ – це колишній адвокат Бублика. Саме Бублик у 2014 році зробив його «народним прокурором», заступником прокурора Полтавської області і дав «путівку в життя» до лав НАБУ.

Державні інституції, які за законом зобов'язані жорстко контролювати одна одну, фактично злилися в єдиний родинний клан, перетворившись на інструмент обслуговування його приватних інтересів. Замість системи стримувань і противаг, яка мала б захищати суспільство, ми отримали закриту касту, де правосуддя підмінено «телефонним правом», а законність – родинними інвестиціями в бетон та землю.

Єдине, чого боїться ця система – це розголос. І реакція на нього у «представників закону» виключно одна – незаконна. Хоча я публічно запрошував і запрошую всіх героїв наших публікацій, включно з Гладієм, до суду, вони воліють діяти інакше. Так, наприклад, після наших матеріалів про суддю КСУ Олександра Касмініна, сайт «Останнього Бастіону» потрапив під хакерську атаку орієнтовною вартістю до 100 тисяч доларів, коли кілька днів при спробі зайти на портал запускалася переадресація на «Порнхаб» Пан Гладій діє бюджетніше та примітивніше – він просто «зносить» сторінки нашого видання у Facebook.

Тому, пане Гладію, звертаюся до вас востаннє. Можете й далі воювати зі сторінками у соцмережах, але від реальності це не врятує. Пишіть заяву про відставку вже сьогодні. І починайте економити ті мільйони, які ви «наколядували» всією родиною – вони вам дуже скоро знадобляться для оплати хороших адвокатів.