185 років з часу виходу з друку збірки поезій Тараса Шевченка «Кобзар».
Саме 26 квітня 1840 року у Петербурзі вийшло перше видання.
У звʼязку з цим розповім одну історію. Перед виборами 1998 року я поїхав у Кропивницький (тоді ще Кіровоград) у відрядження, тоді я працював на «СТБ».
І крім якоїсь передвиборчої мури домовився зняти сюжет про єдиний в Україні, щойно віднайдений доцензурний Кобзар (в імперії перед друком, виходили сигнальні екземпляри, які ще раз переглядав цензор).
Книга була знайдена у велетенській колекції Ільїна. Ільїн – один з унікальних антикварів, який, судячи з усього, працював на КДБ, після себе не залишив нащадків і вся колекція перейшла державі.
Інтервʼю я брав у чоловіка, який у бібліотеці відповідав саме за цю колекцію. І от, я, після інтервʼю, по юнацькій наївності запитав: «Як же Ільїн зміг зібрати таку колекцію?». І відповідь була наступна: «Молодий чоловіче, я ніколи нічого не питав, а тому дещо знаю».
Це одна з найбільших мудростей (банальних істин, якщо хочете), яку я почув у житті.
Між іншим, це одне з найважливіших, як на мене, правил журналістики.
Правда, це якщо ти займаєшся журналістикою, а не хайпом.