Американські чиновники розглядають операції на російській території як підготовку до контрнаступу
У Вашингтоні більше не побоюються, що допомога зброєю Україні та перенесення військових дій на російську територію змусять Москву піти на ескалацію та втягнути у протистояння війська США та НАТО.
Навпаки, пише The New York Times (NYT) з посиланням на американських чиновників, тепер у Кремлі не хочуть поширення війни на інші країни через побоювання, що це посилить військові позиції України і змусить Вашингтон дати їй ті види озброєнь, які він поки що відмовляється надавати.
Протягом першого року війни високопосадовці США неодноразово і публічно застерігали Київ від завдання ударів по російській території, особливо з використанням американської зброї.
Законними цілями у Вашингтоні називали лише об'єкти у Криму, оскільки це український регіон, анексований росією.
"Ми не заохочуємо Україну і не допомагаємо їй завдавати ударів за межами своїх кордонів", - писав президент Джо Байден у колонці у травні 2022 р.
Однак прикордонні області росії вже не один тиждень зазнають обстрілів, безпілотники атакували не лише нафтобази, військові аеродроми та електроенергетичні об'єкти, але також Кремль і маєтки путінської еліти на Рубльовці, а росіяни-диверсанти, які підтримує українська військова розвідка, вже вдруге вторглися до Білгородської області.
Але у Вашингтоні це не викликає занепокоєння.
«Ми не збираємося розслідувати це, — заявив минулого тижня прессекретар Ради національної безпеки Джон Кірбі, відповідаючи на запитання, чи брала Україна участь в організації ударів по Москві. — Ми не говоримо їм [українцям], де завдавати ударів, а де не завдавати, як проводити свої операції».
Один із керівників Пентагону сказав NYT:
Американські чиновники розглядають операції на російській території як підготовку до контрнаступу, що розгортається і складатиметься з різних етапів.
російська армія виявилася нездатною досягти значних успіхів і здала багато захоплених на початковому етапі війни території.
Вона втратила понад 10 500 одиниць військової техніки, за даними проекту Oryx, який враховує документально підтверджені втрати; витратила близько двох третин ракетного арсеналу; її ВПК нездатний виробляти озброєння необхідними темпами, особливо з урахуванням нестачі західної електроніки; їй довелося діставати зі складів танки 1950-х років, закуповувати дрони в Ірану та повертати озброєння, раніше продані М'янмі та Індії.
Розширення конфлікту за рахунок втягування до нього США та країн НАТО здатне ще більше ускладнити становище російської армії. А побоювання, що Москва може застосувати ядерну зброю, трохи вщухли; хоча, попереджають американські чиновники, це може змінитись, якщо путін відчує себе загнаним у кут.
російська влада нічого не змогла протиставити розширенню НАТО за рахунок вступу до альянсу Фінляндії (в результаті кордон росії з ним збільшився вдвічі) та швидкого вступу Швеції.
Ані путін, ані інші керівники країни та збройних сил публічно не реагують на те, що війна вже фактично йде в Білгородській області, звідки евакуювали населення, а «Російський добровольчий корпус» заявляє, що зайняв Нову Таволжанку — населений пункт на 5000 жителів.
«Думаю, адміністрація США справді змінила позицію, зрозумівши, що росія не просто програє цю війну у стратегічному відношенні, а й, швидше за все, у військовому», — каже Евелін Фаркас, виконавчий директор Інституту Маккейна, яка була провідним консультантом щодо росії та України в адміністрації Барака Обами.
З військового погляду безглуздо весь час тримати оборонну позицію і не намагатися змусити противника відчути, що йому теж є що втрачати, каже генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес, колишній командувач американських сил у Європі:
Згідно зі статутом ООН, кожна країна має право захищатися, тому заподіяння росії максимальної шкоди вкрай важливе для України і з юридичної, і з військової точки зору, сказав Ходжес NYT.
За словами нинішніх та колишніх високопосадовців американських, європейських та українських чиновників, вторгнення до росії проукраїнських диверсантів та нальоти безпілотників на Москву справді знаменують собою початок запланованого контрнаступу.
Такі дії спрямовані на те, щоб порушити військові плани російського командування, змусити його перекинути війська з лінії фронту та підірвати віру російських громадян у свою армію, кажуть вони.