Created with Sketch.

Сталінський терор і катастрофа Червоної армії: правда про поразку 1941 року

вчора, 18:07

Ненависть до влади сильніша за страх перед ворогом: уроки поразки СРСР у 1941 році.

Я довго не міг зрозуміти причини тієї страшної катастрофи, яка сталася з Червоною армією в 1941–1942 роках.

Практично вся кадрова армія була знищена.

Мільйони полонених і мільйони дезертирів. Як так сталося? Що трапилося?

У версію про неготовність до війни та раптовість нападу я ніколи не вірив. Якщо СРСР, який побудував більше танків, ніж було в усьому іншому світі разом узятому, був не готовий, то хто тоді був готовий? Уся країна гарячково готувалася до великої війни. І досвідчених військових вистачало — країна постійно воювала: з японцями, з фінами, з поляками. Сотні радянських військових радників пройшли через Іспанію, де на рівних билися з фашистами. У СРСР тисячами готували льотчиків, танкістів, моряків, ворошиловських стрільців, парашутистів. «Якщо завтра війна, якщо завтра в похід — будь сьогодні до походу готовий!»

Адже були справжні герої. Був одинокий танк, який зупинив просування цілої танкової групи німців під Расейняєм. Був Зіновій Колобанов, який на своєму КВ знищив із засідки 22 танки німецької 6-ї танкової дивізії. Це не вигадки радянської пропаганди — це було насправді.

І такий страшний розгром. За перші три тижні війни німці захопили величезну територію площею 700 тисяч кв. км, що приблизно втричі більше території Польщі. Уже на сьомий (!) день війни німці увійшли до Мінська. Від прикордонного Бреста до Мінська — 345 км. Від Мінська до Москви — 800 км. Тобто німці ЗА ТИЖДЕНЬ пройшли майже третину шляху від кордону до Москви.

А через чотири місяці після початку війни в Червоній армії залишалося лише 8 % (!) особового складу від числа учасників боїв на 22 червня 1941 року. За цей час Радянський Союз втратив 72 % усіх своїх танків, 34 % військових літаків, 56 % стрілецької зброї, 69 % протитанкових гармат, 59 % артилерії та мінометів. На території СРСР, окупованій до листопада 1941 року, до війни проживало близько 40 % населення країни, там добувалося 63 % вугілля, виплавлялося 58 % довоєнної сталі та 60 % алюмінію. За перші чотири місяці війни в найбільших оточеннях у німецький полон здалися 2 млн 285 тис. солдатів і офіцерів Червоної армії, включаючи багатьох генералів і навіть двох командувачів арміями. Війська залишали ворогу в цілості й схоронності танки й гармати — німці отримали майже 10 тисяч непошкоджених танків і 16 тисяч гармат.

Звичайно, в німців тоді була найсильніша у світі армія, яка блискавично розгромила Францію. Але справа не тільки в цьому. І не в тому, що німецькі танки й літаки були значно кращими за радянські. Не були. Мені здається, що головна причина — у людях. Вони НЕ ХОТІЛИ ВОЮВАТИ за більшовиків. Спробую пояснити — чому.

Багато хто уявляє собі довоєнне життя в СРСР за веселими комедіями Александрова: «Ох, добре в країні радянській жити, ох, добре країною улюбленою бути!» Тим часом нам сьогодні важко навіть уявити ту атмосферу страху, якою була просякнута країна. І ту безпросвітну бідність, у якій жили радянські люди. Я розповім вам лише про кілька указів, які були ухвалені в 30–40-х роках.

Звичайно, ви чули про «Закон про три колоски».

А коли він був ухвалений, знаєте? У 1932 році — у самий розпал Голодомору, коли від страшного голоду померло кілька мільйонів людей. А знаєте, яке покарання було за цим законом? «Застосовувати як міру судової репресії за крадіжку колгоспного й кооперативного майна вищу міру соціального захисту — розстріл із конфіскацією всього майна, а за пом’якшувальних обставин — позбавлення волі на термін не менше 10 років із конфіскацією всього майна. Амністії не застосовувати». До війни за цим Законом було засуджено 127 113 осіб.

І було ще багато інших законів:

Робітникам на оборонних підприємствах узагалі забирали паспорти, щоб вони не могли залишити завод.

А в селі було ще гірше. Грошові виплати не перевищували 3 рублів за трудодень, а часто розплачувалися картоплею — у 1940 році всього 1,6 кг картоплі за день роботи. Хто не виконував норму трудоднів, того виключали з колгоспу, забирали присадибні ділянки та позбавляли пільг. У 1940 році так позбавили 7,7 % селян.

Додайте сюди ще й примусову покупку державних облігацій, які так ніколи й не були погашені. Додайте «Торгсин», який під час голоду вимінював у людей останнє золото на хліб і крупу.

В армії було ще страшніше.

Громадянську війну виграли не Будьонний і Ворошилов, а професійні військові царської армії, які перейшли до більшовиків. Але у 30-х роках більшість із них знищили — у справах «Весна» й «Великий терор».

У роки Великого терору було розстріляно щонайменше 681 692 особи, а загалом за політичними мотивами арештовано понад 1,3 мільйона осіб. У кожного з них були рідні й друзі, які також постраждали.

То чому за більшовиків мали воювати жителі Польщі, Латвії, Литви й Естонії, яких СРСР окупував? І росіяни не хотіли воювати за таку злочинну й некомпетентну владу. Вони масово здавалися в полон і дезертирували.

А от фіни хотіли воювати за свою країну. І їх не лякала ні перевага в техніці, ні чисельна перевага Червоної армії. Хоч у них було всього 32 танки на всю країну й 2 бронеавтомобілі, а в радянських військ на тому фронті — 2289 танків. Артилерії й мінометів у радянських дивізіях було вп’ятеро більше, літаків — у дев’ять разів.

Все вирішують люди, а танк — це лише шматок заліза.

Автор: Dmitry Chernyshev

Читайте також
Ось що буває, коли росія перемагає...
Опінії
2 липня 1951 року радянська газета «Правда» засудила вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну».
Історія
Християнство — релігія рабів
Історія
Нема свободи людини без свободи народу. І немає свободи народу без свободи людини
Історія
Шухевич-«Чупринка» як символ боротьби українців за свободу
Історія
Річниця проголошення відновлення Української держави
Історія