Історія назв полтавських вулиць: як Кузнецька вулиця стала Пушкінською та чому Корпусний парк так і не назвали Мазепиним гаєм
Сучасна Полтава нараховує 700 проспектів, вулиць, бульварів, площ, провулків та узвозів. Принаймні так стверджує статистика. З назвою більшості вулиць пов’язані історичні події, легенди та імена видатних людей. Протягом сторіч їхні назви неодноразово мінялися, переважно під впливом історичних подій.
Перше масове перейменування вулиць міста відбулося ще до Жовтневого перевороту – у 1909 році. Присвячене воно було 200-річчю Полтавської битви. Другий раз вулиці масово змінювали свої назви протягом 1917 – 1920–х років. Ще декілька перейменувань відбулося вже у післявоєнний час, коли Полтава інтенсивно розбудовувалася, виникали нові вулиці. Чергові зміни в назвах почалися після отримання Україною незалежності, вони продовжуються й зараз.
Театр був на Іванівській, а пивна – на Дворянській
Оксана Головко, науковий співробітник заповідника «Поле Полтавської битви» у своїй статті «Перейменування вулиць Полтави у першій чверті ХХ століття» пише, що сто років тому полтавці ходили в театр на Іванівську вулицю, побачення призначали на Олександрівській, а попаритися в лазні та випити холодного пива можна було вулиці Дворянській. Переважна більшість дореволюційних назв вулиць походили від назв церков, а також характеризували особливості природного середовища, фах жителів, прізвища відомих людей.
У 1905 році у Полтаві відкрили пам’ятник Івану Котляревському, зібрали кошти на пам’ятник Тарасу Шевченку, та гучно відсвяткували 100 років з днів народження письменника Миколи Гоголя та математика Михайла Остроградського. Полтавський губернатор граф Муравйов затвердив прохання міської управи про перейменування вулиць у Полтаві. Саме тоді вулиця Протопопівська стала вулицею – Івана Котляревського, Новополтавська – Тараса Шевченка, Іванівська – Миколи Гоголя, а Поштамтська (нині Куйбишева) – Михайла Остроградського.
На честь 200-річчя Полтавської битви, частина старих вулиць отримали нові назви. Відтак у 1909 році з’явився проспект Келіна (нині – Першотравневий). Полковник Келін був комендантом Полтавської фортеці 1709 року.
У своїй роботі Оксана Головко зазначає, що на початку ХХ століття Кузнецьку вулицю, де здавна в Полтаві розміщувалися кузні та ремісничі майстерні, перейменували на Пушкінську на честь російського поета Олександра Пушкіна. А деякі вулиці були названі на честь відомих полтавців. Зокрема, у 1902 році було вирішено перейменувати Першу Кобищанську на Трегубівську, в пам’ять про статського радника, голову Полтавської міської управи Віктора Трегубова. Він упродовж 17 років був міським головою з незаплямованою репутацією. Нині колишня Трегубівська – вулиця Карла Лібкнехта (німецького соціалістичного діяча).
Корпусний сад хотіли назвати Мазепеним гаєм
– У роки революції та громадянської війни 1917 – 1920-х років, у Полтаві планували перейменувати кілька вулиць. Коли влада перебувала у руках Центральної Ради, на одному із засідань міської думи депутати внесли пропозицію перейменувати Корпусний сад на Мазепин гай. Вулиці Куракінську та Олександрівську (сьогодні Жовтнева) пропонували назвати на честь українських гетьманів Пилипа Орлика та Івана Мазепи відповідно. Дворянська вулиця (нині Паризької Комуни) мала називатися Козацькою, Петровська (зараз Леніна) – Миколи Лисенка, Єкатерининську ( сучасна Рози Люксембург та Раїси Кириченко) планувати перейменувати на Лесі Українки. Жандармська вулиця ( нині Червоноармійська) мала стати Гайдамацькою, Ново-Миколаївська ( зараз Леніна) – Гребінки, – пише Оксана Головко.
Проте проект залишився на папері, Центральна рада відступала, місто знову перейшло до рук більшовиків.
Радянська влада вже у квітні 1919 року перейменувала деякі центральні вулиці Полтави на честь відомих революційних діячів. Олександрівська вулиця стала Рози Люксембург, Петровска площа, вулиця і парк – Крейцберга, Дворянська – Заливчого, Соборна площа – Радянська, Олександрівська площа – Карла Лібкнехта. Та цим назвам довго проіснувати не довелося, улітку 1919 року в місто увійшли денікінці, які видали наказ зняти вивіски з більшовицькими назвами вулиць. Остаточне затвердження радянських назву відбувалося протягом 1921 – 1923 років. Нові назви мали зафіксувати факт існування радянської влади у Полтаві. Відтак Куракінска вулиця отримала назву Повстанської, оскільки революційні повстання Полтавщини виходили саме з цієї вулиці. Олександрівську – перейменовали на вулицю Жовтневої Революції. Попередня назва імені Рози Люксембург була не досить відповідною, оскільки населення не знало Рози Люксембург як політичного і громадського діяча. Та нові назви цих двох вулиць існували не довго. У 1922 році, згідно з проектом організації святкування 5-тої річниці Жовтневої Революції, Олександрівська та Куракінська вулиці були об’єднані в одну та названі Жовтневою. Єкатерининську вулицю (зараз Рози Люксембург) комуністи назвали Червоноармійською, бо на ній розміщувалися казармами та госпіталі червоноармійців.
На засіданні малого президіуму Полтавської міської ради робітників та червоноармійських депутатів, що відбулося 12 червня 1923 року, було ухвалено перейменувати 11 вулиць Полтави, серед них:
– Дворянська – Паризької Комуни;
– Монастирська – Радянська (зараз Монастирська);
– Стрітенська – Комсомольська;
– Мало-Петровська – Леніна;
– Ново-Миколаївська – Пролетарська;
– Катерининська – Рози Люксембург;
– Трегубівська – Карла Лібкнехта;
– Кобеляцька – Троцького (сьогодні Фрунзе).
У 1925 році, коли Полтавою прокотилася чергова хвиля перейменувань, у міській рада звернули увагу на окраїнні вулиці міста. Наприклад, Воскресенський провулок і вулиця були перейменовані на честь діяча комуністичної партії Чубаря; пізніше вулиця змінила назву на Братів Литвинових, у часи незалежної України стала називатися Воскресенським узвозом. Всесвятська вулиця – Комінтерна, названа на честь міжнародної організації «Комуністичний інтернаціонал» (зараз – Чапаєва);Соборна площа – Червона (в часи незалежної України була повернута історична назва). Підмонастирська – Наріманова (назва збереглася до цього часу).
Панянку назвали на честь дівчини, яка врятувала полтавців від чуми
З деякими назвами вулиць обласного центру пов’язані легенди. Стара полтавська вулиця Панянка, отримала свою назву на честь молодої вродливої панни, яка у 18 столітті врятувала людей від чуми. Вона зналася на травах та лікувала людей. Коли в місті лютувала чума, дівчина прийшла до градоначальників вказала місце, де треба вирити колодязь, щоб вода з нього вилікувала людей від чуми. На честь панянки-рятувальниці містяни й назвали вулицю, на якій викопали колодязь.
Пройдіться Романтичним, зверніть на Незабутній
Сьогодні Полтава продовжує розбудовуватися, вулицям та провулкам, які виникають, мають змогу давати назви самі полтавці. Люди не бажають пов’язувати місця, на яких живуть з імена політичних чи громадських діячів, письменників. Віддають перевагу нейтральним часто романтичним назвам. Тож нині у нових мікрорайонах міста існують провулки Романтичний, Вічний, Незабутній, Блакитний, Весняний, Вечірній, Абрикосовий, Барвистий, Казковий, Тихий, Тіньовий, Фруктовий, Тракторний, Баварський. Вулиці Співоча та Колоритна. А на Червоному Шляху є 7 Проїзд, 8 Лінія. Імовірніше, їхні назви пов’язані із залізницею, яка там прокладена.
Рішення про назву вулиці затверджує комісія з питань найменування та перейменування елементів міського середовища та інфраструктури, увічнення пам ’яті осіб та подій. Працює вона, як дорадчий орган при міській раді. Коли з’являється нова вулиця, громаді повідомляють про її створення і пропонують якось назвати. Свої пропозиції люди віддають комісії, до складу якої входять полтавські вчені, викладачі, архітектори.
Також мешканці міста можуть схвалювати або відхиляти рішення влади про перейменування вулиць.