Зе-лицедії занапастили здобутки істориків, громадських діячів і політиків щодо суспільної пам'яті про Голодомори. Рояль — їхній символ.
Стаю на захист Зеленського щодо його тупого огидного жарту зі сцени про «Сеньйора Голодомора». Він не винен; вірніше, винен в останню чергу.
Після тієї репризи зала мав встати і піти. Мовчки, навіть без криків обурення, а після цього концерти ті мали оминати, мов розсадники чуми.
Однак зала сиділа і реготала, купувала квитки на наступні концерти по $50-100, а лицедії... Ну, що лицедії? Вони дають натовпу те, що йому подобається.
Неважливо, чи на ярмарковій площі за жменю мідяків, чи у величезній концертній залі за «котлету» гривень. І у нас гарний президент, для когось.
Такий президент, на якого «мудрий український нарід» заслуговує, бо... Бо визирнув на День пам'яті жертв Голодоморів на вулицю і побачив у п'ятиповерхвівці навпроти лише дві свічки!
Чи... Як там у Жені Кошового із «Кварталу 95» було написано на стрічці під час вікопомних дебатів на стадіоні? — «POHUY».
Побачивши таке, нормальна людина ніколи б за них не голосувала, але ж... — «POHUY, хоть поржом»! Ну, а що, «приколінічуваки»; так що не у Володимирі Лєксандровичі причина.
Вочевидь, «мудрий український нарід» морально деградував і отупів. А тому маємо такий результат, коли у вікнах здебільшого мовчазна порожнеча замість свічок пам'яті.