Навчити ще один мільйон військовослужбовців неможливо. Бо уже існуючий на папері мільйон толком ніхто не вчить!
Міністр оборони прокоментував петицію Artem Chapeye щодо можливості демобілізації тих, хто відслужив уже рік.
Міністр абсолютно має рацію, навчити ще один мільйон військовослужбовців неможливо. Бо уже існуючий на папері мільйон толком ніхто не вчить!
Я аналізую, що відбувається у галузі БПЛА. Потрібно навчати тисячі людей, а скоро - ще більше. Військо ж нині навчає десятки. Волонтери навчають сотні. Цього не вистачає ні по кількості, ні по якості.
Якість навчання поки що дуже низька.
Повноцінне навчання - це ініціатива волонтерів або відповідальних польових командирів. І не в рамках формальних процедур, а так, напівлегально.
Про якусь стандартизацію масового навчання операторів дронів мова не йде.
Навчальні центри у армії - як нелюбі прийомні діти, про їх інтереси начальство дбає в останню чергу.
Вони не можуть нормально залучити досвідчених інструкторів із війська (заважає бюрократична неефективність), не можуть взяти досвідчених спеціалістів поза ним (немає бюджету). Хоча саме такі центри мають робити з рекрута повноцінного солдата, шпигувати його знаннями і навичками. Але навіть те, що уже робиться - безцінно.
Такі центри мають централізовано і проактивно збирати успішний досвід з війська, бо ситуація на фронті швидко розвивається.
Зокрема, мають брати результати постопераційного розбору. Але вони цього не можуть робити, хоча і прагнуть. Бо післяопераційний розбір як процедура у нас не є формалізованим стандартом у ЗСУ.
І це стосується не тільки БПЛА. Є взводи протитанкістів, котрі зеленого уявлення не мають про те, як стріляти з протитанкових озброєнь. Є взводи протиповітряної оборони, котрі не знають, як стріляти з протиповітряних засобів.
Я згадав, що цей уже існуючий мільйон військовослужбовців - паперовий. Контужених, хворих і просто неадекватних людей ніхто не поспішає списувати. Більше того, не списують часто і навіть загиблих. Просто щоб нагору рапортувати, що частина укомплектована і готова до виконання бойових завдань.
За цей весь парад приписок платять українці зі своїх податків. Небоєздатних людей у війську утримують з бюджету. Солдатам, котрі отримали поранення, бо їх належно ніхто не навчив, компенсації платять українці з податків. Сім'ям солдатів, котрі загинули, бо їх належно ніхто не навчив, компенсації платять українці з податків.
Тому, звернуся до тих добровольців, котрі екстрено пішли у ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення: нас ніхто не збирається міняти, війна триває уже 8 років, тому готуймося, панове, воювати ще невизначену кількість років.
Як і раніше, організовуймо обмін досвідом і навчання самотужки, разом з волонтерами.
Бережімо здоров'я, не берімо зайвого ризику, готуємо своїх рідних і близьких, дітей і батьків до того, що нас не буде з ними дуууууже довго.
Але ми маємо пройти цей марафон довжиною у життя, як інакше?!