Голова «Нафтогазу» Корецький передав контроль над 40 облгазами своєму раднику, ексменеджеру Ахметова Литовці.
У «Нафтогазі» назріває скандал, який може перетворити найбільшу держкомпанію країни на приватний інструмент кулуарного впливу. 27 листопада Сергій Корецький підписав наказ, яким фактично передав управління всіма облгазами та міськгазами Групи «Нафтогаз» — понад сорока юридичними особами — своєму раднику Віталію Литовці. Тому самому Литовці, який майже всю кар’єру пропрацював у структурах Ріната Ахметова.
Формулювання в наказі виглядають невинно: «для ефективного виконання завдань» та «встановлення персональної відповідальності». Але за цим фасадом ховається реальність: радник без будь-яких управлінських повноважень отримує роль координатора всієї критично важливої сфери — газорозподільних мереж по всій країні. Підпис Корецького робить рішення не просто сумнівним — воно виглядає як перевищення повноважень і створення паралельної тіньової вертикалі управління.
Співробітники «Нафтогазу» прямо говорять про незаконність такого кроку: Литовка — лише консультант, радник, який не має права приймати організаційні чи розпорядчі рішення. Тому питання законності — не формальність, а показник небезпечного дрейфу компанії в ручний режим.
І тут починається найтривожніше. Литовка — людина Ахметова. З 2011 по 2019 рік він будував кар’єру в «Метінвесті», керував «Запоріжкоксом», Авдіївським коксохімом, обіймав керівні посади в ремонтних підрозділах холдингу. Натомість досвіду у сфері газорозподілу у нього — нуль. Але саме він тепер має «координувати» роботу десятків облгазів у країні, яка воює, де газова інфраструктура — це питання безпеки, а не майданчик для експериментів.
Це призначення стає ще тривожнішим у зв’язці з іншим кадром з орбіти Ахметова — Ростиславом Шурмою. Колишній топменеджер «Метінвесту», заступник глави Офісу Президента, фігурант розслідувань НАБУ, який виїхав до Європи після обшуків. Але при цьому він усе ще представляє державу в Наглядовій раді «Нафтогазу». Тобто картель приватних впливів у держкомпанії — давно не припущення, а реальність.
Коли люди з однієї бізнес-групи опиняються біля ключових точок управління «Нафтогазом» — це не збіг. Це контроль над грошовими потоками, контрактами, призначеннями. Газорозподільні мережі — це не про труби. Це про мільярди, які щорічно проходять через систему.
«Нафтогаз» в офіційній реакції апелює до війни, атак на інфраструктуру та «необхідності координації». Але за цією риторикою легко побачити головне: замість прозорого управління створюється ручний центр впливу, який під виглядом координації може контролювати кожне рішення — від аварійних робіт до тендерів і кадрів у регіонах.
Сьогодні це виглядає як кадрове рішення. Завтра — як схема, яка дозволить закритій групі впливу керувати газовими мережами в масштабах усієї країни. І тоді питання «перевищення повноважень» стане лише першим у довгому ланцюжку.
Коли держава передає критично важливий сектор під управління людей із приватного олігархічного середовища — це завжди закінчується однаково: монополією, корупцією і катастрофами. Особливо в енергетиці, яка утримує країну в умовах війни.
Тому сьогодні «Нафтогаз» стоїть не перед організаційним, а перед системним питанням: чи стане він державною компанією, чи залишиться полігоном для чужих інтересів?