"Найвеличніший лідер сучасності" з останніх сил намагається триматися на плаву.
Останній чемпіонський бій боксера Усика дуже влучно схарактеризував мій друг, історик за освітою: побився один боксер з іншим. Заробив грошей.
В житті ж українців від того нічого не змінилося…
Але тема перемоги боксера продовжує триматися в топі інформаційних подій, бо натовп (не плутати з Нацією) завжди потребував і потребуватиме хліба та видовищ.
Можна з цікавістю прослідкувати, як в хід йдуть політтехнології – тема перемоги на рингу дає можливість політикам голосити: Ми найкрутіші. Ми найсильніші.
Особливо спортивна подія прийшлася до двору найвеличнішому лідеру сучасності.
Перша. Технологи ЗЕ хайпують навколо будь-якої зручної теми.
"Лідер" з останніх сил намагається триматися на плаву, хоча ще річної давнини дослідження Інституту масової інформації виявило кілька тенденцій традиційних "відосіків" від Зеленського.
Головна з них – вкрай негативна для пРезидента – втрата глядача.
Йдеться про сотні тисяч і навіть мільйони.
Тому і лишається привертати до себе увагу будь-чим – поздоровленнями Усика чи за допомогою вже осміяного “недозамаху” на Шефіра.
Це ж, врешті, не на Донбасі показувати свою крутість, знищуючи терористів, що насправді мав би реалізовувати президент України, а не актор 95 кварталу Зеленський.
Бажання “миру” настільки сильне, що він ладен не лише кинути військового помирати на полі бою, але навіть злити спільну із США спецоперацію аби лише не розізлити Путіна, в очах якого теж колись розгледів бажання миру.
Актор, який потрапив “не у свої санки” – у політику, він як сліпий у кімнаті.
Там де треба грати партію в шахи, грає в Чапаєва. Там де треба зіграти в Чапаєва, заглядає інтимно в очі вбивці.
Але, оскільки електоральна пам'ять виборця не надто тривала, то вдалі з технологічної точки зору інформприводи як от хайп навколо перемоги Усика, тимчасово зміщають акценти не лише від теми минулих провалів.
Наприклад, і від актуальних, високих цін на газ та електроенергію.
“Гарант” цього сезону, як відомо, тримається за цифру у 7,99 грн/куб газу, і сподівається, що ніхто не згадає, що торік це було удвічі дешевше.
І ми навіть вже не згадуємо постійне скорочення видатків на науку чи недофінансування (розвал) оборонки...
Але, слід віддати належне, в цілому у маніпуляторів поки що якось виходить зовсім не бажане лишати на задньому плані, а найбільш явно висвічувати те, що необхідно їм.
Профанація героїзму – це ще одна (третя за ліком) стратегія влади.
Влади, яка боїться повторити майданний досвід Віктора Януковича зразка 2013 року.
Натомість сподіваючись ще довго стригти шерсть зі "свійських баранів".
Для цього все героїчне замовчується, обпльовується. А замість нього творяться симулякри.
Так на роль одного з “героїв нації” ситуативно призначили Алєксандра Усіка.
Проросійськи налаштований, як багато хто вважає, Усик, насправді це просто людина без стрижня.
Типовий гречкосій, без національної свідомості, який як флюгер орієнтуватиметься на будь-яку владу, яка буде до нього поблажливою.
За такими йдуть інші гречкосії, на голоси яких все ще сподіваються політтехнологи ЗЕ.
Що важливо, говорячи словами класика, наші вороги давно збагнули український культ боротьби.
І там де не вдавалося прищепити людям психологію світських гусей, що сердито і обурено гелгочуть почувши з висі закличний крик своїх вільних родичів, там використовують прийом підміни понять.
Цим прийомом вдало користувалися ще комуністи – хочете боротьби, матимете.
І боролися – з класовими ворогами, дисидентами, націоналістами, колорадськими жуками та довгоносиками…
Боролися за урожай, рекордний опорос свиноматок, за кукурудзу.
Боролися і за свободу, – обираючи на роль героїв Моноліс Глезос чи комуністку і лесбійку Анжелу Девіс.
Слуги теж дещо вибороли – вільний ринок землі, щоправда, забувши повідомити, що то не для українців “мололося”.
А ще продовжують героїчно боротися проти антисемітизму, за гендерну рівність та як і ідеологи СССР за інші ідеї ЛГБТ-диктатури.
Намагаючись нав'язати українцям абсолютно не прийнятні або неактуальні для нас речі.
Хороше питання, що з цього всього вийде – скоріше за все бунт.
Бо влада, яка вважає, що політтехнологічними прийомами та відосіками можна постійно вводити народ в оману просто приречена відправитись на смітник історії.
Скоріше за все, часу в Зеленського і його слуг для гри “обрізом” на піаніно залишилося обмаль.
І тут вже, коли українці "піднімуться", ніякі "Усики" не допоможуть.