Диктатор Зе? Смішно? Не скажіть
Було би й смішно, якби не гіркий досвід людства – найпаскудніші диктатори вилуплюються із самозакоханих нікчем.
Топова шеренга блогерів майже одноголосно трактує останні шарпання нелоха, як презентацію курсу на авторитаризм. Признаємося, ми всередині себе довго опиралися визнанню об'єктивності аргументів колег. Мовляв, блазень з його «освітою», ментальністю дистильованого совка, нездатністю до адекватного сприйняття дійсності, повною відсутністю навичок критичної самооцінки і ще цілою низкою параноїдальних симптомів не може осилити навіть передмови до макіавелівського «Государя».
А щоб нелох вийшов до політологічних сфер, свідомо вибудував якусь схему державного творення? Є ж речі, які або є, або їх немає.
До слова, зверніть увагу на принагідне з Вікіпедії. Без натяків і прив'язки до ситуації та осіб, винятково задля розширення вашої, панове, загальної ерудиції цитуємо з легким коментом:
«…Параноїдальна шизофренія проявляється в основному у вигляді порушення процесів мислення. Виражається зазвичай у спотвореному сприйнятті або параноїдній поведінці і мисленні…
…Види марення, які можуть бути присутніми за параноїдної шизофренії: марення переслідування (клятий Порошенко!), месіанський («найвеличніший лідер сучасності»!), високого походження (наукові кола Кривого Рогу!), впливу (Коломойський з Єрмаком!), ревнощів (знову клятий Порошенко!), відносин (Мендель!), значення («ніхто не думав про повернення Криму до мого приходу!»), марення тілесних змін («мені 42 і я не лох»).
Але те, як поволі, нишком набирає ходи процес перетворення парламентсько-президентської республіки на бутафорську філію якобінської диктатури, свідчать останні дипломатично-кадрові конвульсії Зе. Паляться зведені ненависним попередником мости на Захід і далі через Атлантику.
Жалюгідність пози прохача, який шантажує НАТО і ЄС вступом до комуністичної парії Китаю, викликає бажання цього прохача добити, щоби не мучився.
Заяви офісного планктону заганяють в прострацію навіть пристосованця Кулебу, котрому нічого не залишається, як бубоніти про різницю між особистою точкою зору Арахамії й офіційною позицією міністерства закордонних справ.
Порадили б любителю туристсько-державних вояжів народним коштом під час чергової екскурсії першої леді до Нормандії поцікавитися у незрівнянно освіченішого Макрона долею їхнього Робесп'єра.
Спеціально для трускавецьких ноунеймів коротка історична врізка. Той взірцевий народоборець і справжній юрист (диплом Сорбонни – не рівня криворізькому!) Максиміліан Непідкупний-Шалена Гієна теж приходив з гаслами Liberté, Égalité, Fraternité. І теж, створивши монобільшість з концентрацією у своїх руках усієї повноти влади, виправдовував небачені гоніння на тамтешніх «порошенків» революційною доцільністю. Чим закінчив? Гільйотиною.
Чуже? Не заводить? Погортай, нелоше, життєпис «вічного живого», теж юриста. Усі без винятку «найвеличніші» закінчували однаково –дорога до раю, вистелена ними з найщирішими намірами, за братами Стругацькими – анізотропна, себто, веде лише в один бік. І, на жаль, не до раю.
Атож, виконання Державним бюро розслідувань вказівки Зе щодо відкриття справи на суддів Верховного суду, які посміли стати на оборону інституції, своїх імен, закону, здорового глузду і визнали указ «юриста» про звільнення Тупицького протиправним, блоґер Леонід Маслов влучно назвав «справжньою вишенькою на торті всього політичного сезону».
Колеги прогнозують, що сторіччя компартії Китаю українцям так не минеться – віднині малохольний Робесп'єр законним визнаватиме тільки те, що вигідно йому, Лєнці та Лисому з компанією.
